Советник

Юридические услуги по корпоративному праву

Правила прийому хворих

Організація роботи приймального відділення хірургічного стаціонару. Особливості санітарної обробки хворих з хірургічною патологією. 1486

ЕЩЁ МАТЕРИАЛЫ ПО ТЕМЕ:

Приймальні відділення у складі багатопрофільного лікарського закладу можуть бути створені за централізованим, або децентралізованим принципом. Централізоване приймальне відділення проводить прийом всіх хворих, що надходять до лікарського закладу за направленням лікарів амбулаторно-поліклінічної служби, доставляються бригадами швидкої допомоги чи звертаються самостійно.

При децентралізованому принципі створення приймальні відділення розташовують окремо у кожному лікувальному корпусі, або для кількох корпусів одночасно, для обслуговування хворих, що надходять для надання допомоги за профілем відділень даного корпусу. Наприклад, у складі лікарні є три лікувальних корпуси: хірургічний (із загальнохірургічним, травматологічним, урологічним, реанімаційним відділеннями), акушерсько-гінекологічний (із пологовим, гінекологічним, післяпологовим, патології новонароджених відділеннями), терапевтичний (із терапевтичним, гастроентерологічним, неврологічним, кардіологічним відділеннями). При децентралізованому принципі утворення у кожному корпусі на перших поверхах буде розташоване окреме приймальне відділення. При цьому обов’язки чергових лікарів приймального відділення можуть виконуватися по черзі лікарями відділень, що знаходяться в даному лікувальному корпусі.

Функції приймального відділення:

— Реєстрація хворих, що звернулися, або доставлені для надання допомоги;

— Проведення первинного огляду та діагностичних заходів;

— Сортування хворих в залежності від профілю відділень та необхідності надання допомоги (планові та невідкладні захворювання);

— Проведення санітарної обробки хворих;

— Первинне обстеження хворих з використанням лабораторних та інструментальних засобів, організація консультативних оглядів спеціалістів відділень лікарні;

— Надання термінової допомоги та проведення реанімаційних заходів у разі виникнення невідкладних станів;

— Транспортування хворих у відділення;

— Оформлення облікової медичної документації;

— Повідомлення в органи внутрішніх справ про суіцидні випадки, дорожно-транспортні та кримінальні травми, про доставлених мерців, а також про людей в непритомному стані без супроводження рідних або без документів;

— Повідомлення станції швидкої медичної допомоги про випадки самостійного покидання хворим приймального відділення без надання медичної допомоги.

Первинний огляд, надання першої допомоги, сортування хворих проводить черговий лікар приймального відділення. Найчастіше у приймальному відділенні працюють лікарі загальної терапевтичної практики. Окрім чергових лікарів до штатного складу централізованого приймального відділення входять медичні сестри (або фельдшери) та молодші медичні сестри. Штат має бути укомплектованим для забезпечення надання безперервної цілодобової допомоги хворим.

Після первинного огляду, за необхідністю, у приймальне відділення викликаються спеціалісти з інших відділень лікарні (консультанти приймального відділення призначаються наказом по лікарні) для визначення подальшої тактики обстеження та лікування, вирішення питань необхідності стаціонарного лікування. Після огляду і вирішення лікувально-діагностичних питань лікарем та медичними сестрами заповнюється первинна медична документація (перелік включає 25 одиниць облікової документації). До основної первинної документації приймального відділення відносять: історію хвороби, якщо хворий надходить до стаціонару (у приймальному відділенні заповнюється титульний лист історії хвороби, відомості про ознайомлення з режимом медичного закладу, дані про перенесені інфекційні хвороби, результати огляду на педикульоз та коросту); журнал обліку прийому хворих в стаціонар (заносяться основні дані про всіх хворих, що зверталися за допомогою); журнал реєстрації амбулаторних хворих (заносяться дані про хворих, яким допомога була надана у приймальному відділенні, та які були відправлені для подальшого амбулаторно-поліклінічного лікування); журнал відмовлень у госпіталізації.

У складі приймального відділення мають бути наступні приміщення:

— регістратура (диспетчерський пост);

— кімнати для огляду хворих (в тому числі спеціалізовані – гінекологічні, травматологічні, хірургічні з відповідним обладнанням);

— санітарний пропускник з ванною, душовою кімнатою та туалетами;

— палати для перебування хворих на час проведення первинних лікувально-діагностичних маніпуляцій;

— бокси для ізоляції хворих з інфекційними висококонтагіозними захворюваннями;

— процедурна та перев’язувальна кімната;

— допоміжні приміщення (кімнати чергового персоналу, комори, камери для зберігання речей).

Після первинного огляду та вирішення питання про необхідність госпіталізації хворого лікар встановлює обсяг санітарно-гігієнічної обробки. Хворі, що надходять для стаціонарного лікування у плановому порядку, як правило, приймають гігієнічний душ вдома вранці та в приймальному відділенні лише переодягаються, змінюючи одяг та взуття. Хворі, що надходять до стаціонару у невідкладному порядку підлягають санітарній обробці. При цьому виключення складають лише хворі у вкрай важкому та непритомному станах (гостра кровотеча, гострий інфаркт міокарду, коматозний стан, перфорація порожнистого органу черевної порожнини та інше) яким санітарно-гігієнічна обробка не проводиться.

Під час первинного огляду медичною сестрою обов’язково проводиться огляд для можливого виявлення корости та педикульозу. Особливу увагу для виявлення корости та педикульозу слід приділяти при огляді осіб, що ведуть безладний та неосідлий спосіб життя, доставлених із місць позбавлення волі, військових частин, тобто з місць найімовірнішого розповсюдження цих захворювань. Для виявлення корости проводиться огляд тулуба та кінцівок з акцентуванням на місця типового знаходження ознак корости – міжпальцеві простори, зони ліктьових ямок, піхвових ділянок, бокових поверхонь тулуба. Сліди корости виглядають як наявність подвійних (на відстані 1-2 мм одне від одної) дуже сверблячих червоних цяток, які є місцями входу та виходу збудника корости. При виявленні ознак корости діагноз затверджується оглядом дерматолога, який призначає відповідні додаткові діагностичні заходи та обирає спосіб обробки хворого.

Для виявлення педикульозу медичною сестрою проводиться огляд волосся, шкіри та білизни пацієнтів. Для ретельного огляду необхідно наступне обладнання: настільна лампа, лупа, густий гребінь, дезрозчин для змочування гребня.

На тілі людини паразитують три види вошей – платяні, головні та лобкові. Платяні і головні воші є носіями висипного тифу, волинської гарячки та зворотнього тифу. Ураження лобковими вошами називається – фтиріоз. Воші протягом свого життя перебувають на тілі людини і живляться її кров’ю, при своєму розвитку проходять 3 стадії: яйце («гнида»), личинка та статевозріла воша. Яйце має довгасту форму (1,0 – 1,5 мм довжини), жовтувато-білого кольору, міцно склеєне з волоссям.

При виявленні осіб з педикульозом (наявність живих вошей, гнід та подряпин на місцях укусів від кровосмоктання) проводиться відповідна санітарна обробка в приймальному відділенні. Дезінсекцію проводять одночасно, знищуючи вошей безпосередньо на голові, тілі людини, білизні, одязі. Для обробки місць, уражених педикульозом (волосиста частина голови або лобок) використовують два способи: сухий і вологий (хімічний).

А) Сухий спосіб обробки:

1. Гоління волосся машинкою, або бритвою;

2. Обмивання теплою водою з милом (двічі);

5. Волосся збирають і спалюють.

Б) Вологий (хімічний) спосіб обробки голови:

2. Голову покривають поліетиленовою косинкою або рушником. При використанні карбофосу, шампуню «Брек», засобів «Локодин», «Лонцид», бензилбензоату, мильно-сольвентової або водно-гасової емульсії час контакту 30 хвилин, при використанні лосьйону «Ниттіфор» – 40 хвилин;

3. Промивають голову шампунем;

4. Ополіскують волосся 5% розчином оцту;

5. Розчісують густим гребінцем.

Одяг пацієнтів з виявленим педикульозом збирають в поліетиленовий мішок, обробляють дустом, направляють в дезінсекційну камеру. Вологому способу обробки не підлягають діти до 5 років, вагітні жінки та матері, що годують грудним молоком і особи з пошкодженнями шкіри (мікротравми, дерматит, екземи), хворі у тяжкому стані. У даному випадку використовують сухий спосіб обробки, або обробляють волосся 5% борною маззю.

Перед процедурою слід обов’язково проінформувати пацієнта про наявність в нього педикульозу, про необхідність та спосіб обробки та отримати дозвіл на обробку. Медична сестра, що виконує обробку, проводить пацієнта до окремої кімнати з санітарним вузлом та доброю вентиляцією, одягає захисний одяг, а після проведення обробки дезінфікує приміщення. Про випадок виявлення педикульозу чи корости повідомляється в санітарно-епідеміологічну службу, що обслуговує даний район.

Послідовність праці та розподіл обов’язків співробітників приймального відділення:

1) реєстрація пацієнтів – проводиться медичною сестрою, або фельдшером у відповідних журналах. Якщо хворий доставлений бригадою швидкої медичної допомоги, вона залишає в приймальному відділенні супровідний лист, в якому внесені паспортні дані пацієнта та відомості про загальний стан, обсяг первинної допомоги. При відмові у госпіталізації лікарем приймального відділення, або лікарями профільних відділень, заповнюється як супровідний лист швидкої допомоги так і спеціальний журнал з аргументацією причин відмовлення та подальшими рекомендаціями;

2) ретельний огляд для виключення педикульозу або корости (виконує медична сестра, або фельдшер);

3) огляд та обстеження пацієнта лікарем приймального відділення (при необхідності і іншими лікарями профільних відділень) для встановлення попереднього діагнозу та вирішення питань щодо необхідності та профілю госпіталізації. В цей час, поряд з об’єктивним обстеженням пацієнта, виконуються необхідні лабораторні, інструментальні, рентгенологічні дослідження;

4) при встановленні показань до госпіталізації лікарем вирішується питання про необхідність та вид санітарної обробки, обирається спосіб транспортування хворих до відділення;

5) санітарна обробка, переодягання та транспортування пацієнта до відділення здійснюється медичною сестрою (фельдшером) за допомогою молодшої медичної сестри.

У випадках надання екстреної хірургічної допомоги, коли існує безпосередня загроза для життя пацієнта, вищезазначена послідовність праці може не тільки змінюватись, але й окремі елементи можуть взагалі не виконуватись (або здійснюються вже після госпіталізації хворого та надання йому допомоги). Всі заходи виконуються максимально швидко спільними зусиллями співробітників приймального відділення, працівників швидкої медичної допомоги та відділень лікарні.

Прийом хворих функціональні обов’язки медичної сестри приймального відділення

Навчальна мета: уміти оформити документи прийому хворого, який поступає в лікувальне відділення стаціонару; здійснити санітарне оброблення хворого; здійснити обтирання тяжкохворого; поголити та постригти волосся; провести санітарне оброблення хворих із педикульозом; виконати антропометричні дослідження; транспортувати та перекладати хворого; підтримувати санітарно-протиепідемічний режим у приймальному відділенні.

Виховна мета: усвідомити залежність результатів лікування від кваліфікованих дій, уважного, доброзичливого ставлення до хворого з боку медичного персоналу приймального відділення.

Початковий обсяг знань: знати функціональні обов’язки медичної сестри приймального відділен-ня; організацію розташування та устрій приймальних відділень у лікарні; можливі варіанти поступання хворих у приймальне відділення; особливості транспортування пацієнтів із деякими захворюваннями внутрішніх органів і травмами.

Медична сестра повинна знати

1. Нормативні документи (накази) МОЗ України з питань санітарно-протиепідемічного режиму лікувально-профілактичних установ.

2. Правила дотримання санітарно-протиепідемічного режиму у приймальному відділенні.

3. Правила приготування дезінфекційних розчинів і терміни їх використання.

4. Документацію приймального відділення.

5. Правила виписування і зберігання лікарських препаратів.

6. Правила регулювання прийому хворих до лікарні залежно від їхнього стану.

7. Правила транспортування інфекційних хворих та хворих на СНІД.

8. Правила транспортування біологічних рідин.

9. Номери телефонів: пожежної служби (01); міліції (02); швидкої допомоги (03); наркологічної служби; санітарно-протиепідемічної служби; лікувально-профілактичних закладів; міського відділу охорони здоров’я; внутрішньолікарняної служби; керівників та провідних фахівців установи.

Медична сестра повинна вміти

1. Прийняти і здати: чергування; ключі від сейфа та шафи з лікарськими препаратами; медичне обладнання та інструментарій; предмети догляду за хворими; санітарний стан відділення; хворих, які знаходяться на діагностичних ліжках приймального відділення.

2. Регулювати і надавати допомогу хворим залежно від їхнього стану.

3. Заповняти необхідну медичну документацію: «Журнал обліку поступаючих на стаціонарне лікування»; «Журнал обліку консультацій і відмов у госпіталізації»; «Журнал-алфавіт»; «Журнал сигнальних повідомлень»; журнали обліку надходження та витрачання наркотичних анальгетиків та спирту; медичну карту стаціонарного хворого (титульний лист); карту вибулого зі стаціонару (паспортні дані); термінове повідомлення про інфекційне захворювання; бланки опису речей, документів, цінних речей хворого.

4. Здійснити долікарський огляд хворого: виміряти температуру тіла, артеріальний тиск; підрахувати частоту пульсу, дихальні рухи; оглянути тіло хворого для виявлення інфекційних захворювань; провести антропометричні вимірювання.

5. Надати долікарську невідкладну медичну допомогу.

6. Організувати огляд та первинне обстеження хворого черговим лікарем або лікарем за фахом.

7. Виконати призначення лікаря: ін’єкції; промивання шлунка; клізми; пов’язки; оксигенотерапію.

8. Виписати, отримати лікарські препарати з аптеки, зберігати їх у відділенні й вести облік їх використання.

9. Здійснити забір біологічного матеріалу для лабораторних досліджень (крові з вени, блювотних мас, промивних вод, сечі) і забезпечити відправлення матеріалу в лабораторію. Викликати лаборанта для забору крові з пальця.

10. Організувати рентгенологічне дослідження хворого.

11. Провести санітарно-гігієнічне оброблення хворого.

12. Організувати транспортування хворого у відділення стаціонару.

13. Організувати транспортування пацієнта з інфекційним захворюванням або СНІДом.

14. Провести дезінфекцію, передстерилізаційне очищення і стерилізацію виробів медичного призначення відповідно до інструкцій із санітарно-протиепідемічного режиму.

15. Приготувати й проконтролювати правильне використання дезінфекційних засобів.

16. Виконати й проконтролювати виконання наказів з санітарно-протиепідемічного режиму, щоб уникнути розвитку ВЛІ.

17. Щодня здійснювати довідково-інформаційну роботу (оперативні повідомлення головному лікарю; інформаційні телефонні повідомлення міському відділу охорони здоров’я, СЕС, міліції, пожежному депо).

Основні функції приймального відділення. Приймальне відділення лікарні є частиною стаціонару, в якій проводять прийом і реєстрацію хворих, огляд, об’єктивне обстеження та первинну діагностику, санітарне оброблення, транспортування хворих у лікувальне відділення, здійснюють довідково-інформаційну роботу. Крім того, у разі потреби в приймальному відділенні надають невідкладну медичну допомогу.

Організація розташування приймальних відділень у лікарнях. При централізованій системі планування лікарень усі лікувальні та діагностичні відділення, у тому числі й приймальне відділення, знаходяться в одному корпусі.

При павільйонній системі приймальне відділення розташовується в окремому корпусі або в одному з лікувальних корпусів, де знаходиться відділення реанімації або хірургічне відділення.

У деяких лікарнях (інфекційного профілю) кожне лікувальне відділення здійснює прийом хворих самостійно.

Приймальне відділення має бути розміщене недалеко від в’їзду на територію лікарні і бути зручним для транспортування хворих — мати під’їзні асфальтовані доріжки, широкі сходи та двері для проходу з носилками.

Устрій приймального відділення. Приймальне відділення складається із приміщення для чекання, реєстратури, процедурного кабінету, кількох оглядових та діагностичних кабінетів, ізолятора, санпропускника, кабінету чергового лікаря, санвузла.

Неподалік від приймального відділення розташовують перев’язувальну, іноді — малу операційну, рентгенкабінет, лабораторію, склад для зберігання одягу хворих.

Можливі варіанти поступлення хворих у приймальне відділення. У приймальне відділення лікарні хворі поступають:

1) за направленням дільничного лікаря в разі неефективності амбулаторного лікування, так звана планова госпіталізація;

2) доставляють машиною «швидкої допомоги» при нещасних випадках, травмах, гострих захворюваннях чи загостреннях хронічних захворювань;

3) самостійно, без направлення, якщо хворому на вулиці зробилося погано і він сам звернувся до приймального відділення;

4) у разі переведення з інших лікувально-профілактичних закладів.

Хворих, які потребують невідкладної допомоги, приймають у відповідних відділеннях, обминаючи приймальне відділення.

Послідовність дій при прийомі хворих у стаціонар. Оформлення надходження хворого у лікувальне відділення стаціонару

Хворого оглядає лікар і вирішує питання про госпіталізацію, спосіб санітарної обробки і транспортування.

Медична сестра або лікар оглядають хворого на наявність інфекційних захворювань та педикульозу. З цією метою оглядають шкірні покриви, волосисті ділянки тіла, зів, вимірюють температуру тіла.

Медична сестра оформляє титульну сторінку «Медичної карти стаціонарного хворого». При цьому уважно заповнює всі паспортні дані (прізвище, ім’я, по батькові, дату, місяць і рік народження, домашню адресу, телефон – домашній, службовий, місце роботи, посаду); ким хворий направлений; діагноз при направленні; діагноз приймального відділення; відділення, в яке направляється хворий; дату і годину з хвилинами надходження.

Із паспорта, якщо там відмічено, записують дані про групу крові та резус-фактор.

Шляхом опитування виясняють і відмічають у карті побічну дію ліків (алергічні реакції).

При надходженні в стаціонар дітей або хворих похилого віку записують домашню адресу, місце роботи, телефон батьків, дітей або найближчих родичів.

Якщо хворий надходить в непритомному стані, всі дані про хворого медична сестра отримує від осіб, які його супроводжують або медичного персоналу «Швидкої допомоги».

У випадку, коли відсутні будь-які паспортні дані про хворого, який знаходиться у непритомному стані, медична сестра повідомляє про це у найближче відділення міліції, вказує прикмети хворого, перелік його одягу. В усіх документах до вияснення даних хворий реєструється як «невідомий».

Дані про хворого медична сестра заносить у алфавітну книгу (прізвище, ім’я, по батькові, № карти, дату надходження, назву відділення стаціонару), яка є документом для довідникової служби.

Якщо у хворого є документи, гроші, цінні речі, медична сестра приймає їх відповідно опису в трьох екземплярах і здає на зберігання в сейф бухгалтерії лікарні.

Якщо хворому відмовляють у госпіталізації із-за відсутності показання або місця у відділенні, то тоді його записують у «Журнал відмовлень у госпіталізації», де вказують паспортні дані, дані об’єктивного обстеження, діагноз, причину відмовлення. Всі дані засвідчує лікар.

Огляд хворого лікарем. Хворих, які надходять у стаціонар, у приймальному відділенні оглядає черговий лікар на наявність інфекційних захворювань та педикульозу (огляд шкірних покровів, термометрія). Після вирішення лікарем питання про госпіталізацію хворого медична сестра оформлює відповідну медичну документацію: титульну сторінку історії хвороби (ф.003/о), «Журнал реєстрації хворих, які надходять» (ф.001/о), «Статистичну карту вибулого зі стаціонару» (ф.066/о).

Далі лікар проводить повне клінічне обстеження хворого; при необхідності призначає лабораторно-інструментальне дослідження, консультацію лікарів-фахівців; ставить попередній діагноз; визначає обсяг обстеження, необхідні методи лікування та догляду; спосіб санітарної обробки і спосіб транспортування хворого у певне відділення.

Розробляємо Правила перебування пацієнтів у закладі охорони здоров’я

Статті за темою

Як відомо, за наявність затверджених Правил перебування пацієнтів медичному закладу нараховують 3 бали при проходженні акредитації. Як правильно оформити ці Правила, щоб отримати додаткові бали до рейтингу, — про це далі у статті

Наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про вдосконалення акредитації закладів охорони здоров’я» від 14.03.2011 № 142 затверджено Стандарти акредитації закладів охорони здоров’я (далі — Стандарти акредитації), на основі яких проводять експертизу відповідності закладів охорони здоров’я (усіх форм власності) критеріям, встановленим у цих стандартах.

Читайте: «Техніка безпеки під час виконання ін’єкцій»

Розділ IV Стандартів акредитації медичного закладу присвячено правам, обов’язкам та безпеці пацієнтів. Зокрема, у цьому розділі закріплено вимоги про взяття інформованої згоди на медичне втручання, дотримання правил етики і деонтології, проведення клінічних розглядів лікарських помилок. А також зазначено, що обов’язково мають бути затверджені Правила перебування пацієнтів у медичному закладі (пункт 4.9 Стандартів акредитації). Зазвичай, Правила є додатком до наказу головного лікаря про їх затвердження.

Правила перебування пацієнтів у закладі охорони здоров’я стануть логічним доповненням Прав та обов’язків пацієнтів. Керівники медичних закладів мають також забезпечити ознайомлення пацієнтів із Правилами. Таку вимогу встановлено пунктом 4.10 Стандартів акредитації. Наприклад, підтвердженням того, що пацієнт ознайомився з Правилами перебування у медичному закладі може бути підпис у медичній карті стаціонарного хворого або у спеціальному журналі, які потім можна продемонструвати акредитаційній комісії та отримати іще 3 бали до рейтингу.

Читайте: «Нюанси заповнення форми 025/о «Медична карта амбулаторного хворого»»

Зразок оформлення правил прийому та перебування пацієнтів у закладі охорони здоров’я

Додаток до наказу головного лікаря
Зразківської міської дитячої
клінічної лікарні № 3
від «16» листопада 2015 року № 48

Порядок прийому та правила перебування пацієнтів
у Зразківській міській дитячій клінічній лікарні № 3

1. Загальні положення

1.1. Зразківська міська дитяча клінічна лікарня № 3 (далі — лікарня) надає населенню послуги за графіком, встановленим адміністрацією лікарні.

1.2. Прийом пацієнтів здійснюється із понеділка по п’ятницю — з 8:00 до 19:00; у суботу — із 8:00 до 15:00. Неділя — вихідний день.

1.3. Стаціонар лікарні працює цілодобово.

1.4. Отримання висновків і рекомендацій лікарів, розроблення плану лікування, виконання медичних маніпуляцій або інших додаткових послуг може бути здійснено тільки після консультації лікаря або проходження обстеження.

Читайте: «Дезінфекція: види та методи проведення»

2. Порядок прийому хворих

2.1. Координаційну роботу при зверненні пацієнтів забезпечує реєстратура, яка виконує функції розподілу хворих між лікарями, надає довідкову інформацію. Пацієнт може отримати попередню інформацію про години прийому та перелік послуг безпосередньо у реєстратурі закладу або телефоном.

2.2. Пацієнтів обслуговують у реєстратурі у порядку загальної черги, за винятком пацієнтів, які мають право на позачергове обслуговування.

2.3. За екстреними показаннями медичну допомогу у закладі надають із моменту звернення пацієнта.

2.4. Дітям до 15 років медичні та консультативні послуги надають у присутності батьків або законних представників.

2.5. При зверненні пацієнта до закладу працівники реєстратури забезпечують доставку його амбулаторної карти до лікаря.

Читайте: «Навчаємо медичних працівників принципам надання невідкладної допомоги у відділеннях»

3. Умови надання медичної допомоги у денному стаціонарі

3.1. Лікування пацієнтів у денному стаціонарі закладу організовує лікар­педіатр або лікар профільної спеціальності.

3.2. Пацієнти, які потребують інтенсивного амбулаторного лікування і спостереження медичним персоналом без цілодобової потреби, перебувають у денному стаціонарі протягом 3­4 годин.

3.3. У денному стаціонарі надають:

  • ліжко­місце (на період лікування);
  • фізіотерапевтичні процедури та інші методи відновного лікування.

3.4. Пацієнта у денному стаціонарі оглядає лікар залежно від стану здоров’я, але не рідше ніж раз на 2 дні.

Читайте: «Правила відвідування пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії: нові вимоги»

4. Правила перебування у поліклініці

4.1. Пацієнт, що зайшов до поліклініки у осінньо­зимовий період, зобов’язаний здати верхній одяг до гардеробу.

4.2. При записуванні на всі види медичних послуг пацієнт має звернутися до реєстратури. Якщо пацієнт прийшов до поліклініки вперше, реєстратор заповнює амбулаторну карту, в якій будуть відображені загальні дані. На прохання реєстратора пацієнт має надати паспорт або інший документ, що підтверджує особу.

4.3. Час початку проходження діагностичного обстеження, а також прийому лікаря може коригуватися із огляду на те, що у всіх пацієнтів різні проблеми та патології. Консультування пацієнта або обстеження можуть тривати понад запланований час, тому наступна консультація розпочнеться пізніше.

4.4. Всі дані діагностичних обстежень, а також діагноз і рекомендації лікаря заносять до амбулаторної карти пацієнта. Амбулаторні карти зберігають у поліклініці протягом всього часу спостереження і лікування. Амбулаторна карта може видаватися пацієнтові на вимогу за заявою.

4.5. Всі дані обстежень і консультативні висновки пацієнти отримують у вигляді медичної виписки, завіреної печаткою поліклініки.

4.6. Необхідною умовою для отримання позитивного ефекту від призначеного лікування є чітке виконання пацієнтом всіх приписів і рекомендацій лікаря, забезпечення необхідного рівня особистої гігієни і правил прийому медикаментів.

4.7. Пацієнт, перебуваючи у поліклініці, повинен із повагою ставитися до персоналу та інших пацієнтів, не дозволяти собі грубощів та нетактовності. Його поведінка не має порушувати атмосферу поваги і доброзичливості.

4.8. Пацієнтам, які з’явилися на прийом у брудному одязі або зі специфічними запахами, не прийнятними для поліклініки, а також пацієнтам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, поліклініка має право відмовити у наданні послуг.

5. Правила перебування у стаціонарі

5.1. При перебуванні у стаціонарі пацієнти зобов’язані дотримуватися Правил внутрішнього розпорядку.

5.2. Обов’язковим є виконання приписів, рекомендацій і вказівок лікарів, особливо щодо режиму прийому ліків, харчування, навантаження (фізичного та психологічного), відмови від шкідливих звичок.

5.3. Пацієнтам не рекомендується залишати без нагляду цінні речі та гроші.

5.4. У стаціонарі лікарні встановлено такий режим відвідання пацієнтів: приймання передач та відвідування пацієнтів — щодня з 7:00 до 14:00 та з 17:00 до 20:00.

5.5. Головний чи черговий лікар має право самостійно змінювати години прийому відвідувачів. Тимчасові обмеження для прийому відвідувачів можуть бути встановлені щодо окремих пацієнтів їхнім лікуючим лікарем (за станом здоров’я).

5.6. Відвідувачам, що приходять до пацієнтів, заборонено:

  • порушувати спокій та сон пацієнтів;
  • приносити заборонені речі, у тому числі алкоголь, наркотичні та психотропні речовини, тютюнові вироби, а також медичні засоби та матеріали, що не були призначені пацієнту його лікуючим лікарем;
  • порушувати санітарні правила та норми, зокрема вимоги щодо надягання халатів, бахіл тощо.

5.7. Відвідувачам та пацієнтам суворо заборонено проносити до палат стаціонару: зброю, колючі та ріжучі предмети, алкоголь, наркотичні та психотропні препарати, продукти сумнівної якості, квіти з сильним запахом, хімічні реактиви, отрути, не узгоджені із лікуючим лікарем лікарські препарати. У разі виявлення вказаних предметів у передачах або палатах, вони підлягають тимчасовому вилученню або одразу повертаються відвідувачам, які їх принесли для передавання пацієнтам.

Читайте: «Нове Положення про центр первинної медико-санітарної допомоги»

6. Гарантії лікарні для пацієнтів

6.1. Лікарня гарантує:

  • застосування лише дозволених на території України витратних матеріалів, медикаментів та обладнання, які мають відповідні сертифікати;
  • надання за потреби невідкладної допомоги хворим;
  • нерозголошення та збереження конфіденційної інформації про пацієнтів.

6.2. Обстеження, лікування, медичні втручання та маніпуляції проводять лише за умови отримання письмової поінформованої згоди від пацієнта.

6.3. Необхідною умовою для виконання гарантій лікарнею є точне дотримання і виконання пацієнтами всіх приписів і рекомендацій лікарів, необхідних умов гігієни.

6.4. Після проходження діагностичного (ультразвукового, лабораторного тощо) обстеження пацієнту не одразу призначають лікування. Рекомендації щодо лікування надають виключно після консультації у профільного спеціаліста.

6.5. Лікарня не несе відповідальності за речі, залишені у верхньому одязі пацієнтів та без нагляду пацієнтом чи супровідними особами.

7. Порушення правил перебування у лікарні та відповідальність

У лікарні та на прилеглій до неї території заборонено:

7.1. Проявляти агресію.

7.2. Курити, вживати спиртні напої, наркотики або інші психотропні речовини.

7.3. Тримати при собі холодну або вогнепальну зброю, демонструвати її персоналу чи довколишнім.

7.4. Виносити за межі лікарні та прилеглої території будь­яке майно, витратні матеріали, медикаменти, які належать лікарні.

7.5. Здіймати гамір, поводитися не відповідно до обставин, заважати пацієнтам та медичному персоналу.

7.6. Займатися будь­яким видом торгівлі або обміну.

7.7. Приходити до лікарні із тваринами або птахами.

При скоєнні будь­якого із перелічених порушень лікарня має право відмовити па­цієнту у прийомі.

Головний лікар Коноваленко В. О. Коноваленко

Організація поступлення пацієнтів до стаціонару;

1.

Є три типи лікувально-профілактичних закладів:

· Амбулаторні: амбулаторія; фельдшерсько-акушерський пункт, поліклініка, медико-санітарна частина, здоровпункти (лікарські, фельдшерські), консультації (жіночі, дитячі), станція швидкої медичної допомоги, станція переливання крові.

· Стаціонарні: лікарня, госпіталь, пологовий будинок, клініка, санаторій.

· Змішані: диспансер, денний стаціонар, профілакторій.

До закладів амбулаторного типу належать:

Поліклініка — це велика медична установа, до функцій якої входять: а) прийом хворих лікарями різних фахів — терапевтами, хірургами, невропатологами, акушерами-гі-гінекологами тощо; б) обслуговування хворих вдома; в) обстеження хворих у різних діагностичних кабінетах (рентгенологічному, ендоскопічному, функціональної діагностики тощо) та в лабораторному відділенні; г) надання різних видів медичної допомоги та виконання лікувальних процедур у фізіотерапевтичному відділенні, відділенні ЛФК та процедурних кабінетах; д) лікування та спостереження за хворими у денних стаціонарах, де хворий протягом дня може пройти такі самі обстеження і одержувати те саме лікування, що й у стаціонарі.

Амбулаторія — це невеликий лікувально-профілактичний заклад, подібний до поліклініки, який функціонує на підприємстві. Там хворих звичайно обслуговують 2—5 лікарів основних фахів: є процедурний та фізіотерапевтичний кабінети. На відміну від поліклініки в амбулаторії відсутнє діагностичне відділення.

Поліклініка медико-санітарної частини — це лікувально-профілактичний заклад, що організовується на великому промисловому підприємстві для обслуговування робітників, які там працюють. Виконує ті ж функції та має те ж обладнання, що й звичайна районна поліклініка.

Станції «Швидкої допомоги». Вони надають допомогу хворим удома, за місцем роботи або на місці виникнення гострого захворювання при різних невідкладних ситуаціях.

Первинна медико-санітарна допомога робітникам і службовцям промислових підприємств надається сіткою медичних закладів, в районі діяльності яких проживають працівники, а також спеціальними закладами — здоровпунктами (лікарськими і фельдшерськими), або медико-санітарними частинами. Ці спеціальні заклади розміщенні на території самих підприємств або недалеко від них.

Лікарські здоровпункти організуються па підприємствах з кількістю робітників 1000 і більше, фельдшерські — з кількістю працюючих до 1000. Медико-санітарна частина створюється на великих підприємствах з кількістю робітників 2000 і більше. Основне завдання здоровпунктів — надання першої допомоги при нещасних випадках і травмах, раптових захворюваннях, проведення профілактичної роботи в цехах. Надання першої допомоги при нещасних випадках передбачає такі види невідкладної допомоги, як зупинка кровотечі, накладання пов’язки, штучне дихання тощо. У випадку необхідності здоровпункт скеровує потерпілого в поліклініку або стаціонар.

Важливою функцією здоровпунктів є підготовка робітників до надання само- і взаємодопомоги при нещасних випадках і травмах. Робота та функції медичної сестри, яка працює на здоровнункті подібна до роботи м/с терапевтичної дільниці.

Первинна медико-санітарна допомога дітям проводиться в дитячих поліклініках, яслах, садках. школах. Дитячі поліклініки і жіночі консультації працюють за дільнично-територіальним принципом. Допомога дітям (вікова група 0-14 років) надається дільничними педіатрами, м/с в дитячих поліклініках (консультації) а також дитячими закладами (ясел, садків) шкіл. Кількість дітей на педіатричній дільниці в середньому становить 800 осіб (на одного дільничного педіатра).

Для забезпечення медичної допомоги в дитячих дошкільних закладах і школах одна лікарська посада педіатра призначається на 600 дітей дитячих садків і 1000-2000 учнів у школах.

В підлітковому віці (15-18 років) первинна медична допомога надається підлітковими терапевтами, які працюють у складі поліклінік.

Первинна медико-санітарну допомогу жінкам у містах надають жіночі консультації або гінекологічні кабінети, що входять до складу поліклінік і медико-санітарних частин. У сільській місцевості цей вид допомоги надається у фельдшерсько-акушерських пунктах, сільських лікарських амбулаторіях, у гінекологічних кабінетах або у жіночих консультаціях центральних районних лікарень. Основними функціями їх є:

· проведення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання ускладнень вагітності, пологів, гінекологічних захворювань;

· формування у жінок здорового способу життя, проведення роботи з метою профілактики абортів,

· своєчасного звернення вагітних у жіночу консультацію (до 3-х місяців вагітності);

· надання лікувальної допомога жінкам під час вагітності і пологів, гінекологічним хворим;

· зниження материнської смертності та пренатальної;

· проведення санітарно-освітньої роботи, вивчення умов праці і побуту жінок;

· надання соціально-правової допомоги жінкам відповідно до діючого законодавства.

Останнім часом у великих містах з’явилися консультативно-діагностичні центри, оснащені найсучаснішим діагностичним обладнанням.

До закладів стаціонарного типу належать:

Лікарні — лікувально-профілактичні заклади для хворих, що потребують постільного режиму, постійного догляду та лікування.

Клініки це великі спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади, що звичайно входять до складу вищого навчального закладу, або науково-дослідного інституту, в яких лікування пацієнтів поєднується з педагогічною та науково-дослідною роботою.

Госпіталі —це лікувально-діагностичні установи, що призначені для лікування військовослужбовців.

Санаторії — призначені для реабілітації пацієнтів ( переважно з хронічними захворюваннями) за допомогою різних природних чинників (клімату, мінеральних вод, грязей) у поєднанні з дієтотерапією, лікувальною фізкультурою, фізіотерапевтичними методами лікування, тощо.

Диспансери — це лікувально-профілактичні заклади, що обслуговують хворих з певними захворюваннями (туберкульозом, ревматизмом, венеричними, психічними тощо). У їхні функції входять лікування, профілактика, патронаж, активне виявлення хворих з певного патологією. Вони можуть містити стаціонар і поліклініку. Диспансери за спеціалізацією бувають: протитуберкульозні, онкологічні, психоневрологічні, наркологічні, кардіологічні, ендокринологічні, фізкультурні, шкірно-венеричні.

Основні завдання диспансерів:

— виявлення хворих на ранніх стадіях захворювань;

— обстеження і лікування виявлених хворих;

— активне динамічне спостереження та профілактика захворювань;

— проведення оздоровчих заходів;

— вивчення причин і умов виникнення захворювань;

— організаційно-методична та санітарно- освітна робота;

— розробка заходів для оздоровлення умов праці і побуту.

Організацію медичної допомоги можна розглядати як медико-санітарну допомогу. Медико-санітарна допомога сьогодні на Україні надається на трьох рівнях: первинному, вторинному (спеціалізована) і третинному (висококваліфікована).

Основною особливістю надання медичної допомоги мешканцям є їх проживання (село чи місто) та її етапність.

Перший етап надання медичної допомога — сільська дільниця. До її складу входять такі заклади: сільська дільнична лікарня або лікарська амбулаторія, фельдшерсько-акушерські пункти, дитячі дошкільні заклади.

Переважно на сільській лікарській дільниці розгортаються дільничні лікарні 3 і 4 категорій, які надають медичну допомогу за такими найпоширенішими фахами: терапія, педіатрія, акушерство. Сільська дільнична лікарня складається з таких основних підрозділів: амбулаторія, стаціонар, допоміжні підрозділи (рентгенологічний кабінет, маніпуляційний кабінет, клінічна лабораторія, аптека), господарська частина, подекуди кабінет медичної статистики (якщо збір статистичної інформації децентралізований). Усі заклади сільської лікарської дільниці працюють під керівництвом головного лікаря сільської дільничної лікарні.

Вторинну медичну допомогу забезпечують у містах, головним чином, багатопрофільні міські об’єднані лікарні та медико-санітарні частини, у селах — центральні районні та районні лікарні, інколи на цьому рівні трапляються деякі спеціалізовані диспансери — протитуберкульозний, онкологічний, тощо.

Місткість міських та районних лікарень коливається у великим межах, що залежить від кількості мешканців, яких обслуговують ці лікарні, та потужності стаціонарів. Однак усі вони мають спільні структурні та функціональні характеристики.

До центрів третинної медичної допомоги в Україні належать обласні медичні заклади — багатопрофільні та спеціалізовані лікарні, спеціалізовані диспансери та спеціалізовані центри медичної допомоги державного рівня. У стаціонарах обласних лікарень та диспансерів спеціалізація відділень глибша, порівняно з вторинним рівнем, зокрема розгорнуті такі відділення: судинної хірургії, урологічне, гематологічне, проктологічне, торакальне, ендокринологічне, гастроентерологічне та ряд інших відділень. На базі закладів третинного рівня розгорнуті клініки медичних вузів.

2. В Україні в містах первинна медична допомога пацієнтам надається у поліклініках. Територія, яку обслуговує поліклініка, розділена на терапевтичні дільниці. Середня кількість мешканців на такій дільниці 1000-1700 осіб. За кожною дільницею закріплені дільничні лікар-терапевт і медична сестра.

Поліклініка — (грец. роlі» — місто, кlіnіcе — мистецтво лікування) багатопрофільний лікувально — профілактичний заклад амбулаторного типу, призначений для надання медичної допомоги, у тому числі і спеціалізованої, а при необхідності — для обстеження та лікування пацієнтів на дому.

Структура поліклініки включає такі підрозділи: адміністративно — господарська частина, реєстратура, гардероб, кабінети лікарів різного профілю (терапевтичні, кардіологічні, гастроентерологічні, пульмонологічні, неврологічні, стоматологічні та інші), діагностичні кабінети (рентгенологічний, функціональної діагностики, ендоскопічний), лабораторія, фізіотерапевтичне відділення, процедурний кабінет.

1) прийом пацієнтів лікарями різних фахів — терапевтами, хірургами, невропатологами, акушерами — гінекологами тощо;

2) обслуговування хворих вдома;

3) обстеження пацієнтів у різних діагностичних кабінетах (рентгенологічному, ендоскопічному, функціональної діагностики тощо) та в лабораторному відділенні;

4) надання різних видів медичної допомоги та виконання лікувальних процедур у фізіотерапевтичному відділенні, відділенні ЛФК та процедурних кабінетах;

5) лікування та спостереження за пацієнтами у денних стаціонарах, де пацієнт протягом дня може пройти такі самі обстеження і одержувати таке ж лікування, що й у стаціонарі;

6) проведення диспансерного спостереження;

7) проведення лікарської експертизи працездатності;

8) організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів;

9) гігієнічне виховання населення;

10) вивчення показників здоров’я населення.

У поліклініці робота медичних працівників здійснюється за графіком, який складений та затверджений завідуючим поліклінікою. Принцип роботи поліклініки — територіально-дільничний, коли за дільничним лікарем — терапевтом та медичною сестрою закріплюється дільниця з відповідною кількістю населення. Вони несуть відповідальність за проведення всіх лікувальних і профілактичних заходів на дільниці.

До складу поліклініки входить ряд різних кабінетів: доклінічного прийому, терапевтичного, хірургічного, кабінети вузьких спеціалістів, ЛФК, процедурні та інші. Всі кабінети повинні відповідати санітарно — гігієнічним вимогам. Площа кабінету має бути не меншою 15 кв.м, висота кімнати не менше ніж 3 м. Стіни пофарбовані у світлий колір. Площа вікон має складати не менше ніж 1/6 площі підлоги. Температура повітря 18-20 о С,

а у перев’язочній та процедурному кабінеті 20-22 о С, вентиляція — приточно — витяжна або

із застосуванням кондиціонерів; холодна і гаряча вода.

У кабінеті незалежно від його профілю повинно бути: стіл, крісла, кушетка, шафа, умивальник, а в залежності від профілю й інше обладнання. У кабінеті долікарського прийому: медичні шпателі, термометри, тонометр, фонендоскоп, журнал реєстрації.

Штатні працівники поліклініки:

· Заклад працює під керівництвом завідуючого поліклінікою.

· Лікарі-спеціалісти (терапевти, хірурги, педіатри, акушери-гінекологи, підліткові лікарі та лікарі вузьких спеціальностей).

· Головна медична сестра поліклініки.

· Медсестри (старші відділень, які працюють з лікарями спеціалістами; процедурні, патронажні, дитячої консультації, здоровпункту, фізіотерапевтичного відділення, ЛФК).

· Молодші медичні сестри (санітарки, сестра — господиня).

Медичні сестри у поліклініці працюють у різних спеціалізованих кабінетах, допомагають лікарям у їхній роботі. Функції медичних сестер різнобічні, вони охоплюють широке коло лікувально-профілактичних заходів. Поряд із веденням медичної документації, підготовкою кабінетів до прийому пацієнтів, медичні сестри виконують обов’язки, які залежать від спеціальності лікаря, з яким вони ведуть прийом пацієнтів.

Дільнична медсестра поліклініки є помічником дільничного терапевта у забезпеченні лікувально-профілактичних заходів на дільниці:

· виконує лікувальні та діагностичні призначення лікаря у поліклініці та вдома;

· проводить профілактичні заходи серед населення, бере участь в амбулаторному прийомі пацієнта;

· готує інструменти, медичні картки амбулаторних хворих, бланки;

· слідкує за результатами лабораторних га інших досліджень;

· регулює прийом пацієнтів залежно від почерговості та стану пацієнта;

· проводить термометрію, вимірює пацієнтам артеріальний тиск, здійснює інші маніпуляції;

· заповнює статистичні талони, бланки направлень на лікувально-діагностичні дослідження, рецепти, посильні листи, виписки з медичних карт;

· видає талони для повторних відвідувань;

· заповнює диспансерну карту (форма № 30) на вперше виявлених хворих;

· веде картотеку диспансерних хворих, та викликає їх у поліклініку відповідно до термінів спостереження, вивчає умови життя та побуту цих пацієнтів;

· здійснює облік пацієнтів, які проживають на її дільниці, через ЖЕК (паспортистка);

· проводить профілактичні щеплення.

Дані про обсяг виконаної роботи вона повинна щомісячно подавати у кабінет медичної статистики (облік роботи за встановленою формою).

В хірургічних відділеннях поліклініки м/с відводиться особлива роль. Вона повинна добре знати десмургію, володіти гіпсовою технікою, технікою ін’єкцій та в/в інфузій, прийомами тимчасової зупинки кровотечі, знати методи стерилізації матеріалу та інструментів, проводити іммобілізацію кінцівок, робити перев’язки.

Під час прийому хворих хірургом медична сестра:

· виписує направлення, довідки, листки тимчасової непрацездатності;

· веде журнали госпіталізації і профілактичних щеплень;

· готує стерильний стіл з інструментами для операції та перев’язок;

· проводить профілактику правцю;

· бере участь у різних інструментальних дослідженнях,які проводить лікар;

· складає звіт про діяльність хірургічного кабінету.

Крім ведення необхідної медичної документації, медсестри спеціальних кабінетів повинні виконувати спеціальні маніпуляції.

Сестра отоларингологічного кабінету:

· проводить дослідження слуху;

· бере мазки із зіву, носа, зовнішнього слухового проходу;

· закапує краплі у вуха та порожнину носа;

· вводить у зовнішній слуховий прохід турунди з лікарськими засобами;

· видаляє сірчані корки із зовнішніх слухових ходів;

· промиває лунки мигдаликів.

Медична сестра офтальмологічного кабінету:

· перевіряє гостроту зору;

· допомагає підбирати окуляри;

· вимірює внутрішньоочний тиск;

· перевіряє кольоровідчуття та поля зору;

· за допомогою медикаментозних препаратів розширює зіниці;

· бере участь у складних апаратних дослідженнях хворих;

· видаляє сторонні тіла;

· надає невідкладну допомогу при опіках і травмах очей;

· бере участь у ранньому виявленні диспансерних хворих і активному спостереженні за ними.

Медична сестра урологічного кабінету:

· проводить катетеризацію сечового міхура;

· проводить промивання сечового міхура антисептичними речовинами;

· готує стерильних матеріал, інструменти та прилади для спеціальних досліджень;

· допомагає лікарю під час інструментальних досліджень сечового міхура.

Обов’язки медичної сестри дитячих закладів (амбулаторних):

· профілактична робота з метою виховання здорової дитини;

· надання медичної допомоги дітям па дому згідно з призначеннями лікаря;

· проведення профілактичних щеплень;

· санітарно-освітня робота серед матерів;

· систематичне проведення антропометричних даних з метою оцінки фізичного розвитку дітей;

· облік роботи за встановленою формою;

· систематичне підвищення кваліфікації.

Провідним методом роботи дільничної педіатричної служби є диспансерний метод — активне, динамічне спостереження за здоровими і хворими пацієнтами.

Документація, що ведеться в поліклініці: журнал обліку відвідування пацієнта, алфавітний журнал, журнал обліку відвіданих на дому пацієнтів, журнал реєстрації консультацій, профілактичних щеплень, медичні карти амбулаторного хворого (форма №025-о), статистичний талон (форма №025-2 о), талон на візит до лікаря (форма № 025 — 4 о), контрольна карта диспансерного спостереження (форма №030-о), щоденник роботи дільничної патронажної медичної сестри (форма .№016-о), екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння (форма №058-о), бланки скерувань на обстеження пацієнта, санаторно-курортні карти, довідки непрацездатності, листки непрацездатності, рецептурні бланки.

3. Лікарня — лікувально-профілактичний заклад для хворих, що потребують постільного режиму, постійного догляду та лікування. Лікарні розташовують, переважно, в центрі території, яку вони обслуговують, близько від дороги і якомога далі від великих фабрик і заводів. Розрізняють павільйонну, централізовану і змішану системи забудови лікарень. При павільйонній системі на території лікарні розміщують невеликі 1-3 поверхові окремі приміщення. При централізованій системі забудови лікарню розташовують в одному або декількох великих будинках, з’єднаних між собою переходами. При змішаній системі поєднують великі корпуси з невеликими павільйонами. Ділянка території лікарні має три зони: зона лікувальних і профілактичних будівель, зона господарських забудов і захисна зелена зона.

o Лікарні можуть бути монопрофільні (спеціалізовані), які призначені для лікування хворих із однією хворобою (наприклад, туберкульозом, захворюваннями серця та інші) і багатопрофільні, в склад яких входять різні відділення (наприклад, терапевтичне, хірургічне, неврологічне, ендокринологічне, гематологічне та інші).

o За територіальною належністю: міські, районні, обласні;

o За категорією (кількість ліжок)

o За належністю до певного відомства (залізнична, портова, центральна басейнова тощо);

1. лікувально-відновлювальна (діагностика і лікування захворювань, медико-соціальна реабілітація, невідкладна медична допомога);

2. профілактична (профілактика інфекційних захворювань, запобігання переходу гострих форм у хронічні, зниження захворюваності);

4. навчальна (підготовка медичного персоналу та підвищення кваліфікації медичних працівників).

У багатопрофільній міській об’єднаній лікарні виділяються такі структурні підрозділи: амбулаторно — поліклінічний, стаціонар, лікувально-допоміжний підрозділ та господарська служба.

Лікарня складається із приймального відділення та спеціалізованих відділень. Потужність стаціонарів міських лікарень — 250-500 ліжок, обласних — 500-1000 ліжок, а районних лікарень — 350 ліжок. У структуру стаціонарів обов’язково включаються допоміжні відділення та господарська служба (рентгенологічне відділення, патологоанатомічне відділення, стерилізаційне відділення, лабораторії, харчоблок, аптека, адміністративно- господарські приміщення).

Очолює заклад стаціонарного типу — головний лікар. Безпосереднім помічником головного лікаря і його заступника з лікувальної роботи є головна медична сестра лікарні. Головна медична сестра лікарні підпорядковується головному лікарю і є головою Ради медичних сестер.

У кожному стаціонарному закладі є оргметодкабінет, до складу якого входять лікарі — статисти, лікарі — методисти, медичні статисти з середньою медичною освітою, працівники обчислювальної техніки, які відіграють основну роль у інформаційному забезпеченні управління закладом ( збір, обробка та аналіз статистичної інформації). Крім цього, до додаткових підрозділів належать: бухгалтерія, бібліотека, інженерна служба, юридичні працівники.

Господарська служба забезпечує постачання твердого та м’якого інвентарю, опалення, освітлення, гарячої води, проведення ремонтних робіт, прання білизни, транспортне обслуговування, службу зв’язку, продуктів харчування.

Терапевтичне відділення стаціонару призначене для подання медичної допомоги хворим з внутрішніми хворобами, які потребують тривалого лікування, догляду, проведення складних діагностичних процедур.

Розрізняють загальнотерапевтичні (неспеціалізовані) відділення, що звичайно розміщені у невеликих районних лікарнях, та спеціалізовані (кардіологічні, гастроентерологічні, пульмонологічні та інші) відділення у великих багатопрофільних лікарнях (міських, обласних).

Стаціонарний лікувальний відділ складається з палат і різних приміщень медичного і господарського призначення (операційний блок, перев’язувальна, маніпуляцій ний кабінет, ординаторська, кабінет зав відділення і старшої медсестри, допоміжні приміщення).

Штати лікувальних відділень:

1. Завідувач відділенням. Це найбільш досвідчений лікар, який керує всім лікувальним процесом у відділені, проводить обхід, консультує палатних лікарів, контролює роботу медсестер із бакалаврською медичною освітою.

2. Лікування хворих у стаціонарі ведутьлікарі — ординатори. За існуючими сьогодні нормативами на 1-у посаду лікаря припадає пересічно 25 ліжок.

3. Старша медична сестра.

4. Палатні медичні сестри, процедурні медсестри, медсестри для догляду за важкохворими, операційна м/с, перев’язувальна м/с, дієтсестра, м/с фізіотерапії, санітарки, роздавальниці (буфетниці).

Приміщення терапевтичного відділення.

Структура терапевтичного відділення : палати, кабінет завідувача відділенням, старшої медичної сестри, ординаторська, пост медичної сестри, процедурний кабінет, їдальня, санвузол, кімната відпочинку для пацієнтів, медперсоналу, кімнати для зберігання білизни ( чистої, забрудненої).

Терапевтичне відділення може бути на 40-120 ліжок. За сучасними гігієнічними нормами вважається, що 60 % палат мають бути розраховані на 4 ліжка, 20% — на 2 ліжка, 20 % — на 1 ліжко. Відстань між ліжками повинна бути не меншою 1 м, щоб було зручно при транспортуванні хворого та при надані йому допомоги. На одного хворого має припадати не менше 7 м 2 . Висота палат не повинна бути нижчою 3 м, на одного пацієнта має припадати 22 — 25 м 3 повітря. Температура в палатах 18 –22 о . Бажано, щоб у кожній палаті був окремий санвузол. Палати мають бути добре освітленими. Стіни слід фарбувати світлою олійною фарбою, радіатори опалення також. Найкращою з гігієнічної точки зору є підлога, вкрита лінолеумом. Вентиляція палат здійснюється за рахунок провітрювання, але кращим засобом вентиляції кондиціювання повітря. Освітлення палат у вечірні години має здійснюватись за рахунок матових освітлювачів, бажано щоб на кожній приліжковій тумбочці був настільний освітлювач. В палатах мають стояти металеві або дерев’яні ліжка з пружинною сіткою, поверх якої кладеться матрац, який покривається простирадлом, ковдра з підковдрою, подушка та рушник. Між ліжками розміщують приліжкові столики або тумбочки. На них мають стояти: склянки, поїльник, а в закритій частині — зубна щітка, паста, мило, гребінець, папір, книжки, тощо, а також невеликий запас продуктів, що не псуються (соки, печиво, цукерки). Біля кожного ліжка мають бути вмонтовані радіонавушники, кнопка сигналізації. До кожного ліжка має бути підведений кисень. У всіх палатах повинні бути кімнатні термометри.

Палати у відділені розподіляються на загальні та палати для тяжкохворих.

Загальні палати звичайно розраховані на 2-4 місця, де лікуються пацієнти, що можуть самі себе обслуговувати, та хворі, тіло яких не має не­приємного запаху.

Палати для тяжкохворих звичайно розраховані на 1-2 місця, з окремим санвузлом. Вони можуть бути двох видів :

а) палати інтенсивної терапії, де розміщують пацієнтів з тяжкими гострими порушеннями органів дихання та кровообігу та ін. Ці палати мають бути обладнаю сучасною лікувальною та діагностичною апаратурою, забезпечує постійний контроль за життєвими функціями організму. При потребі у такій палаті може розташовуватись пост медичної сестри;

б) палати для тяжкохворих з хронічними та дуже тяжкими захворюваннями. Це група хворих, які потребують не стільки інтенсивного лікування, скільки постійного догляду. Це можуть бути онкологічні тяжкохворі, хворі старечого віку, хворі на параліч та ін. Перебування цих хворих у загальних палатах стоїть на заваді одужання пацієнтів з легшим перебігом захворювань.

Головна медична сестра лікарні

Її основними функціональними обов’язками є:

— проведення заходів з раціональної організації праці й підвищення кваліфікації молодшого медперсоналу та медичних сестер;

— перевірка їх роботи шляхом постійних обходів відділень лікарні вдень і періодично в нічний час;

— контроль за своєчасною випискою, правильністю обліку, зберігання і витрачення лікарських засобів і перев’язувального матеріалу у відділеннях і кабінетах;

— проведення інструктажу медичного персоналу з питань дотримання санітарно-епідемічного режиму та його контроль.

Документація старшої медичної сестри:

а) журнал руху хворих, в який щоранку заносять дані, що стосуються хворих, які за попередню добу поступили до відділення, виписались з нього, померли або були переведені в інші відділення;

б) журнал обліку наркотиків;

в) журнал обліку спирту;

г) журнал вимог до аптеки;

д) журнал адміністративно — господарських обходів;

е) графіки роботи медсестер відділення ( середнього, молодшого);

ж) бланки звітів роботи медсестер відділення.

Основні напрямки роботи палатної медичної сестри

1.Створення сприятливих умов для пацієнтів.

Ці умови для стаціонарних пацієнтів визначаються в основному матеріально-технічною базою лікарні. Однак від палатної багато в чому залежить, якими будуть ці умови. Зокрема, вона може запропонувати раціональне використання палат, розміщення лікарняного інструментарію та меблів, передбачити створення затишку у відділеннях, безумовно, з дотриманням необхідних санітарно-гігієнічних вимог.

2. Догляд та спостереження за пацієнтами.

— створення і підтримання належного санітарно-гігієнічного середовища в палаті;

— догляд за тяжкохворими ( здійснення і допомога при проведенні їх особистої гігієни, зміна положення тіла, годування;

— вимірювання температури тіла вранці й ввечері та занесення показників температури до температурного листка;

— підрахунок частоти серцевих скорочень, пульсу, дихання та їх реєстрація;

— визначення добового діурезу;

— підготовка пацієнтів до лабораторних, рентгенологічних, інструментальних досліджень, збирання матеріалів таї доставка їх в лабораторію;

— занесення даних результатів до карти історії хвороб;

— підготовка пацієнтів до відвідання ними діагностичних та лікувальних кабінетів;

— прийом пацієнтів, які поступають на лікування;

— перевірка проведеної в приймальному відділені санітарної обробки пацієнта;

— ознайомлення пацієнтів з правилами внутрішнього розпорядку і особистої гігієни;

— контроль за отриманням пацієнтом призначеної дієти;

— складання порційних вимог;

— ретельне виконання призначень лікаря.

Основні напрямки роботи дієтсестри стаціонару:

— складає меню лікувального харчування для пацієнтів лікувального закладу (на підставі складених порційних вимог із відділень, відповідно до лікарських призначень);

— обчислює калорійність страв;

— слідкує на кухні за кулінарною обробкою їжі;

— контролює санітарний стан кухні, їдальні для пацієнтів;

— слідкує за роздачею їжі в палатах;

— здійснює контроль за дотриманням правил гігієни персоналом кухні і буфету.

Робота операційної медичної сестри:

— готує до кожної операції перев’язувальний матеріал та хірургічні інструменти, лікарські засоби, білизну і забезпечує стерильність усіх матеріалів, інструментів, розчинів, якими користуються під час операції;

— вживає заходи щодо систематичного бактеріологічного контролю за приміщенням

операційних, не допускає порушення санітарії;

— своєчасно одержує перев’язувальний матеріал, інструменти, лікарські засоби;

— веде облік всього операційного обладнання в операційній;

— своєчасно здає в ремонт інструменти та апарати;

— бере участь в хірургічних операціях (подає інструменти та матеріали);

— перевіряє підготовку пацієнта до наркозу та операції;

— супроводжує пацієнта в післяопераційну палату і передає його черговій палатній сестрі;

— виконує перев’язки під наглядом лікаря;

— підготовлює пацієнтів до накладання гіпсових пов’язок.

Обов’язки медичної сестри фізіотерапевтичного кабінету:

проводить під керівництвом лікаря-фізіотерапевта лікувальні процедури з використанням спеціальної апаратури;

— слідкує за станом пацієнта під час проведення процедури;

— при появі реакцій на фізіотерапевтичне лікування повинна надати першу допомогу;

— слідкує за станом апаратури, вимірювальних приладів.

Пост медичної сестри є робочим місцем палатної медичної сестри. Він розрахований на 20-25 пацієнтів, завжди розміщується біля палат, щоб усі пацієнти могли перебувати під постійним наглядом медичної сестри. Звичайно він розташований у коридорі та відокремлюється від нього перегородкою — дерев’яною знизу та прозорим склом — угорі. На один пост потрібно в середньому не менше 5 медичних сестер. Як правило, вони працюють у відділенні за змінним графіком (денні й нічні чергування).

Документація постової медичної сестри:

а) листок лікарських призначень, який підписується медичною сестрою після їх виконання;

б) температурні листки;

в) журнал руху хворих у відділенні;

г) журнал обліку наркотиків;

д) журнал вимог медикаментів;

е) порційні вимоги до харчоблоку лікарні (у двох примірниках);

є) журнал для реєстрації списку хворих, які потребують консультації лікарів- фахівців;

ж) журнали зі списком хворих, яким необхідно провести те чи інше лабораторне або інструментальне дослідження;

з) журнал обліку хворих з високою температурою тіла;

і) журнал передачі чергувань.

Робочий день палатної медичної сестри, звичайно, розпочинається о 8.00, 8.30, чи 9.00 год. Слід пам’ятати, що медична сестра ні в якому разі не може самостійно залишити пост, поки не прийде її зміна. Здавати та приймати чергування необхідно безпосередньо в палатах та на посту. Таким чином можна виявити якісь недоліки в роботі нічної медичної сестри й одразу ж їх усунути.

Палатна медична сестра, що прийшла на зміну, має перевірити:

а) якість ранкового прибирання палат та інших приміщень відділення;

б) чистоту настільної та постільної білизни хворих;

в) якість проведення пацієнтам ранкового туалету, особливо якщо це стосується тяжкохворих ( підмивання, туалет ротової порожнини, носа, очей, вух, обробка шкіри);

г) чи зібраний матеріал для ранкових аналізів, його якість (сеча, кал, харкотиння);

д) чи підготовлені пацієнти до діагностичних процедур (рентгенологічних, ендоскопічних, зондувань);

е) якість та правильність проведення ранкових призначень;

є) вимірювання температури тіла та її реєстрація.

На посту чергова медична сестра перевіряє запас та витрату ліків, наявність наркотиків та відповідність їх витрат із записом у журналі обліку наркотиків, наявність необхідної документації, температурних листків, листків призначень, чи підготовлені для роботи медичні інструменти. При передачі чергування передаються ключі від шаф, рахуються медичні інструменти, предмети догляду. Наприкінці чергування медична сестра повинна скласти зведення руху пацієнтів у відділенні за попередню добу.

Дуже важливим є звіт нічної медичної сестри на ранковій конференції у відділенні. Цей звіт має відображати кількість пацієнтів на даному посту, кількість пацієнтів, що вибули з відділення ( виписались, померли, переведені в інші відділення), кількість пацієнтів, що поступили до відділення, їхні прізвища, діагнози, динаміку стану тяжкохворих з показниками даних температури тіла, артеріального тиску, частоти пульсу, дихання, стану діурезу.

Медична сестра звертає увагу на пацієнтів з гарячкою. Вона також звітує про санітарний стан відділення, роботу середнього та молодшого персоналу за минулу добу. На посту ведеться журнал прийому та передачі чергувань, де фіксують загальну кількість пацієнтів на посту, кількість пацієнтів, що вибули зі стаціонару (виписались, померли, переведені в інші відділення), тяжкохворих, пацієнтів з гарячкою (показник температури тіла), термінові призначення під час чергування, кількість та технічний стан інструментарію та предметів догляду за пацієнтами, санітарний стан приміщень відділення. У цьому журналі медичні сестри ставлять свої підписи про прийом та передачу чергування.

4.Раціонально організована робота приймального відділення, чітке проведення всіх заходів догляду за пацієнтами на початковому стані перебування в лікувальному закладі забезпечує ефективність подальшого лікування. Від грамотності та організованості дій медичного персоналу приймального відділення залежить успіх та результати лікування. Робота медичного персоналу в приймальному відділенні являється своєрідною візитною карткою» діяльності закладу, визначає моральність і професійний рівень його працівників. Тому засвоєння студентами прийомів і навичок догляду за пацієнтами в приймальному відділенні є дуже важливим для загально професійної та моральної підготовки майбутньої медичної сестри.

Функції приймального відділення:

1. прийом і реєстрація пацієнтів,

2. огляд, обстеження та первина діагностика,

3. обґрунтування госпіталізації,

4. санітарна обробка,

5. транспортування пацієнтів у лікувальне відділення,

6. довідково — інформаційна робота,

7. надання невідкладної допомоги,

8. взяття матеріалу для лаб. дослідження, експрес діагностика,

9. реєстрація відмов у госпіталізації.

Можуть бути різні типи приймальних відділень: централізовані чи децентралізовані.

Централізоване — це одне відділення зі складною структурою, що створюється у багато профільних неінфекційних лікарнях, особливо в тому разі, коли відділення розташовані в одному корпусі. Децентралізоване відділення створюється на базі інфекційної лікарні, пологових будинків, дитячих відділень.

Загальні вимоги до приймального відділення.

1. Приміщення повинні бут розташовані таким чином, щоб пацієнт, який виписується із стаціонару, не стикався із пацієнтом, що поступає до лікарні.

2. До приймального відділення мають прилягати широкий асфальтований під’їзд, широкі сходи та двері, щоб зручно було нести ноші або вести каталку.

3. Біля входу до приймального відділення павина бути прикріплена вивіска, яку добре видно здалеку в будь — яку годину доби.

4. Зв’язок приймального відділення з відділенням лікарні повинен здійснюватисязадопомогою вантажного ліфта.

Приміщення приймального відділення.

1. Вестибюль, де пацієнт і його родичі очікують прийому. Тут мають бут гардероб, стіл для довідок, ще один стіл зі стільцями, дошка відомостей пацієнтів, бесід з лікарем, номери телефонів для довідок, список продуктів харчування, що можна приносити пацієнту.

2. До оглядових кімнат належать: кімната для огляду пацієнта лікарем; реєстратура, де медична сестра заповнює документи на пацієнта; боксова кімната (ізолятор), де приймають пацієнта із підозрою на інфекційне захворювання або гарячку невідомого генезу; кімната для консультацій фахівців; кімната, де проводять антропометричні дослідження пацієнтів.

3. Санітарний пропускник, куди входять такі кімнати ; душові та ванни, кімната, де пацієнт переодягається в лікарняний одяг; кімнати, де проводитися спеціальна санітарна обробка пацієнтів (гоління, боротьба з педикульозом, коростою тощо). Санпропускник має бути оснащений усім необхідним для проведення санітарно-гігієнічної обробки пацієнта: кушетками, шафами для чистої білизни і бачками для брудної білизни, мочалками для миття пацієнтів, милом, машинками для стрижки волосся, бритвами для гоління, ножицями, повітряними та водними термометрами, мочалками і щітками для обробки ванни, спеціально виділеним про маркірованим інвентарем (відра, швабри) для прибирання та дезинфекції приміщення санпропускника, гідропультом та достатньою кількістю дезинфікуючих розчинів.

4. Процедурні кабінети включають: маніпуляцій ний, де в разі потреби пацієнту роблять різні ін’єкції, де проводять промивання шлунка, катетеризацію сечового міхура, ставлять клізми.

5. Діагностичні кабінети ( в основному у великих стаціонарах ), де здійснюють електрокардіологічні, лабораторні, рентгенологічні, ендоскопічні дослідження.

6. Кабінети: зав.відділенням, ординаторська, старшої медичної сестри, сестринська.

7. Туалетна кімната (санвузол).

8. Гардероб з камерою для зберігання одягу. Документи описують та складають у сейф. Одяг пацієнта також описують на трьох примірниках квитанцій: один залишається в гардеробній, 2-й, наклеюють в історію хвороби, 3-й видають пацієнту на руки.

9. У великих лікарняхпри приймальному відділенні обладнується невеликі реанімаційне відділення, перевізні, операційні та травматологічні пункти.

Госпіталізація пацієнта до стаціонару може відбуватися такими шляхами:

1. За направленнями дільничного лікаря ( так звана планова госпіталізація ). Звичайно таким чином у стаціонар поступають з хронічним захворюваннями у стадії загострення у стадії загострення (наприклад, виразкової хвороби шлунка, ревматизму, хронічного бронхіту ) або з гострими захворюваннями, такими, як бронхіт, вогнища пневмонії неважкого перебігу тощо.

2. Машиною швидкої допомоги при нещасних випадках, травмах, з гострими захворюваннями внутрішніх органів, що виникли раптово, такими, як інфаркт міокарда, важкий гіпертонічний криз, гострий панкреатит, ниркова коліка , або з різними загостреннями хронічних захворювань внутрішніх органів ( значній больовий синдром при виразковій хворобі, загострення хронічної хронічної серцево — судинної недостатності тощо). Це звичайно пацієнти, які попередньо не обстежувалися.

3. Шляхом самозвертання ( самостійно ), без направлення, якщо пацієнту на вулиці стало погано і він сам звернувся в приймальне відділення ( це також можуть бути приїжджі ). При нагальній потребі їх одразу можуть госпіталізувати. У інших випадках ( наприклад, при гіпертонічній кризі) пацієнту надають допомогу, протягом декількох годин за ним спостерігає лікар, і якщо пацієнту стало краще, цього відпускають додому. Якщо ж надана допомога бала неефективною, пацієнта госпіталізують.

4. У разі переведення з інших лікувально — профілактичних заходів, або транспортна госпіталізація. Якщо при амбулаторному обстеженні у пацієнта виявилася пневмонія з важким перебігом, а стаціонар. До якого терміново слід госпіталізувати пацієнта, знаходиться на значній відстані, то дільничний виписує ордер на госпіталізацію і викликає бригаду ’’Швидкої допомоги «, яка спеціалізується на перевезенні тяжкохворих. У її склад входить фельдшер та санітар.

А. Реєстрація пацієнтів.

Порядок реєстрації зумовлюється причиною госпіталізації пацієнта до стаціонару та станом його здоров’я.

1. На пацієнтів, що поступають за направленням поліклініки, медична сестра приймального відділення одразу заповнює історію хвороби та реєстру її у різних журналах.

2. Заповнення документації на пацієнтів, яких доставила машина швидкої допомоги або які звернулися самостійно, відбувається тільки після їх огляду черговим лікарем та встановлення ним попереднього діагнозу і вирішення питання щодо необхідності госпіталізації у певне відділення стаціонару. У даному випадку можливі такі варіанти :

а) пацієнта приймають у певне відділення лікарні;

б) пацієнту відмовляють у госпіталізації ( що реєструється у спеціальному журналі ) з таких причин: відсутність необхідності у госпіталізації взагалі; якщо після подання допомоги стан пацієнта повністю нормалізувався або непрофільність хвороби ( інфекційне захворювання).

В таких випадках, якщо під час огляду пацієнта бригада швидкої допомоги ще не виїхала, вона повинна доставити пацієнта до профільної лікарні. Якщо вона вже поїхала, черговий лікар викликає бригаду швидкої допомоги , що спеціалізується на перевезенні таких пацієнтів.

3. Існує певний порядок черговості госпіталізації при масовому поступленні пацієнтів до стаціонару. Спочатку приймають та реєструють тяжкохворих, потім пацієнтів середнього ступеня важкості, і в останню чергу приймають пацієнтів за направленням поліклініки.

4. Пацієнту, що поступає до стаціонару у надто тяжкому стані, або стані, який потребує реанімаційнихзаходів спочатку надають необхідну допомогу, а тільки потім реєструють.

5. Якщо у пацієнта, що поступає на стаціонар, у приймальному відділенні виявлено інфекційне захворювання, то тактика медичного персоналу має бути такою: до появи бригади швидкої допомоги пацієнта розміщують у боксовану палату ( ізолятор );

чергова медична сестра приймального відділення заповнює «термінове повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре, професійне захворювання » ( ф. № 058/у ), яке направляють до санепідемстанції.

6. Коли пацієнт, якого привезла до стаціонару машина швидкої допомоги , знаходиться в непритомному стані, реєстрація його відбувається зі слів супроводжуючих осіб або за наявними документами. Якщо їх немає ( наприклад, коли пацієнта знайшли на вулиці без документів ), у приймальному відділенні докладно записують його зовнішні данні та прикмети, ці відомості подають телефоном до міліції. У всіх документах до встановлення особи пацієнт проходить як “невідомий”.

Обов’язки медичної сестри приймального відділення.

Это интересно:

  • На какую сумму увеличится пенсия в 2018 году Пенсия в 2018 году: Кому и сколько прибавят? Мы решили подготовить материал, который подробно объяснит, когда, кому и насколько повысят пенсии в 2018 году. Необходимо помнить, что пенсии бывают трех видов – трудовые пенсии, пенсии по государственному обеспечению и социальные пенсии. […]
  • Транспортный налог ставка 2010 Транспортный налог 2010. Ставки. Краснодарский Край Льготы по уплате транспортного налога 1. От уплаты транспортного налога освобождаются: 1) Герои Советского Союза, Герои Российской Федерации, Герои Социалистического Труда, полные кавалеры орденов Славы, Трудовой Славы, Герои труда […]
  • Управление персоналом учебное пособие Управление персоналом предприятия: Учебное пособие РАЗДЕЛ I. ОСНОВЫ УПРАВЛЕНИЯ ПЕРСОНАЛОМ ПРЕДПРИЯТИЯ ГЛАВА 1. РЫНОК ТРУДА И ПРЕДПРИЯТИЕ 1.1. Понятие рынка труда 1.2. Виды рынка труда 1.3. Механизм функционирования 1.4. Регулирование рынка труда 1.5. Роль предприятия в […]
  • Правительство полномочия рб Правительство - Совет Министров Республики Беларусь и идеология белорусского государства Высшая исполнительная власть в государстве принадлежит правительству. Термин «правительство» имеет несколько значений. Слово«government» переводится с английского как правление, управление, форма […]
  • Самара арбитраж официальный сайт Организация АРБИТРАЖНЫЙ СУД САМАРСКОЙ ОБЛАСТИ Адрес: Г САМАРА,УЛ АВРОРЫ, Д 148 Юридический адрес: 443045, САМАРСКАЯ ОБЛАСТЬ, ГОРОД САМАРА, УЛИЦА АВРОРЫ, 148 ОКФС: 12 - Федеральная собственность ОКАТО: 36401385 - Самарская область, Города областного значения Самарской области, Самара, […]
  • Субсидия на ремонт многоквартирного дома Льготы и субсидии Информация о предоставлении компенсации уплаты взносов на капитальный ремонт общего имущества в многоквартирном доме Компенсация взноса на капитальный ремонт предусмотрена следующим категориям льготников: Федеральные льготники, имеющие право на компенсацию оплаты жилого […]
  • Федеральный закон от 21 декабря 1996 г 159-фз Законодательная база Российской Федерации Бесплатная консультация Федеральное законодательство Главная ФЕДЕРАЛЬНЫЙ ЗАКОН от 21.12.96 N 159-ФЗ (ред. от 08.02.98) "О ДОПОЛНИТЕЛЬНЫХ ГАРАНТИЯХ ПО СОЦИАЛЬНОЙ ЗАЩИТЕ ДЕТЕЙ-СИРОТ И ДЕТЕЙ, ОСТАВШИХСЯ БЕЗ ПОПЕЧЕНИЯ РОДИТЕЛЕЙ" В данном […]
  • Следственный комитет эксперты Спорная идея Председатель Следственного комитета РФ Александр Бастрыкин сообщил о создании Криминалистического центра СК России, который будет учрежден на базе Главного управления криминалистики. Эксперт должен быть независимым Когда образовывался Следственный комитет Российской […]
Все права защищены. 2018