Закон україни про колективного договору

Стаття 9. Дія колективного договору, угоди

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов’язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов’язковими для всіх суб’єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді.

Після закінчення строку дії колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.

Колективний договір, угода зберігають чинність у разі зміни складу, структури, найменування уповноваженого власником органу, від імені якого укладено цей договір, угоду.

У разі реорганізації підприємства колективний договір зберігає чинність протягом строку, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін.

У разі зміни власника підприємства чинність колективного договору зберігається протягом строку його дії, але не більше одного року. У цей період сторони повинні розпочати переговори про укладення нового чи зміну або доповнення чинного колективного договору.

У разі ліквідації підприємства колективний договір діє протягом усього строку проведення ліквідації.

На новоствореному підприємстві колективний договір укладається за ініціативою однієї із сторін у тримісячний строк після реєстрації підприємства, якщо законодавством передбачено реєстрацію, або після рішення про заснування підприємства, якщо не передбачено його реєстрацію.

Усі працюючі, а також щойно прийняті на підприємство працівники повинні бути ознайомлені з колективним договором власником або уповноваженим ним органом.

Сторони, що уклали угоду, повинні інформувати громадян через засоби масової інформації про зміну угоди та хід її реалізації.

Галузеві та регіональні угоди підлягають повідомній реєстрації Міністерством праці України, а колективні договори реєструються місцевими органами державної виконавчої влади.

Закон україни Про колективні договори і угоди

Із змінами і доповненнями, внесеними

від 17 грудня 1996 року N 607/96-ВР,

від 23 січня 1997 року N 20/97-ВР

(Угоди і колективні договори, укладені до набрання чинності цим Законом, вважаються дійсними протягом строку, на який вони укладені, згідно із Законом України від 15.12.93 р. N 3693-XII)

Цей Закон визначає правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і власників.

Стаття 1. Колективний договір і угода

Колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Стаття 2. Сфера укладення колективних договорів, угод

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємства) незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.

Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства в межах компетенції цих підрозділів.

Угода укладається на державному, галузевому, регіональному рівнях на двосторонній основі.

Стаття 3. Сторони колективного договору, угоди

Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом з однієї сторони і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів — представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом.

Сторонами генеральної угоди виступають:

професійні спілки, які об’єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди;

власники або уповноважені ними органи, які об’єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, на підприємствах яких зайнято більшість найманих працівників держави.

Сторонами угоди на галузевому рівні є власники, об’єднання власників або уповноважені ними органи і профспілки чи об’єднання профспілок або інших представницьких організацій трудящих, які мають відповідні повноваження, достатні для ведення переговорів, укладення угоди та реалізації її норм на більшості підприємств, що входять у сферу їх дії.

Угода на регіональному рівні укладається між місцевими органами державної влади або регіональними об’єднаннями підприємців, якщо вони мають відповідні повноваження, і об’єднаннями профспілок чи іншими уповноваженими трудовими колективами органами.

Стаття 4. Право на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод

Право на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод від імені найманих працівників надається професійним спілкам, об’єднанням профспілок в особі їх виборних органів або іншим представницьким організаціям трудящих, наділеним трудовими колективами відповідними повноваженнями.

При наявності на підприємстві, державному, галузевому, територіальному рівнях кількох профспілок чи їх об’єднань або інших уповноважених трудовими колективами на представництво органів вони повинні сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів і укладення угоди або колективного договору.

У разі недосягнення згоди у спільному представницькому органі угода вважається укладеною, якщо її підписали представники профспілок чи їх об’єднань або інші уповноважені трудовим колективом на представництво органів, до яких входить більше половини найманих працівників держави, галузі, території.

У разі недосягнення згоди щодо колективного договору у спільному представницькому органі загальні збори (конференція) трудового колективу приймає найбільш прийнятний проект колективного договору і доручає профспілці або іншому уповноваженому трудовим колективом органу, який розробив проект, на його основі провести переговори і укласти затверджений загальними зборами (конференцією) колективний договір від імені трудового колективу з власником або уповноваженим ним органом.

Порядок укладення колективного договору

Правові засади розроблення, укладення і виконання колективних договорів визначено Законом України «Про колективні договори і угоди». Саме колективний договір сприяє регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців.

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.

Колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і профспілковими органами, а у разі їх відсутності — представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом з іншої сторони.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов’язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Процес переговорів з укладання колективного договору охоплює кілька етапів: підготовка до колективних переговорів (визначення сторін щодо ведення переговорів); розроблення проекту колективного договору; укладення колективного договору, його підписання і реєстрація; контроль за виконанням колективного договору.

В колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі й використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працівників; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; заборона дискримінації.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди» в колективному договорі можуть установлюватися додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Згідно ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється їх включати до договорів. Пам’ятайте, що сторони несуть відповідальність за невиконання зобов’язань колективного договору.

Контроль за виконанням колективного договору проводиться безпосередньо сторонами, які його уклали, чи уповноваженими представниками сторін. Сторони, які підписали колективний договір, щорічно в строки, передбачені колективним договором, звітують про його виконання на загальних зборах трудового колективу.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективні договори, зміни та доповнення до договору підлягають повідомній реєстрації.

Нагадуємо керівникам підприємств, установ та організацій міста, уповноваженим представникам трудового колективу про необхідність переглянути чинні колективні договори та при потребі укласти нові колективні договори, внести зміни та доповнення до діючих колективних договорів та подати їх на повідомну реєстрацію в управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому за адресою : м.Рівне, вул.16 Липня, 49/51 каб.6, телефон 26 26 16.

Управління праці та соціального захисту населення

Колективні договори і угоди

Поняття та сутність колективного договору і угоди

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Трудові відносини становлять первинний осередок виробничих відносин суспільства. Вони, з одного боку, передбачають спільність інтересів — і роботодавець, і найманий працівник зацікавлені у збереженні трудових відносин. З другого боку, між ними існують суперечності: роботодавець зацікавлений у підвищенні продуктивності пращ, збільшенні обсягу виконуваних робіт, прибутку, а наймані працівники мають на меті поліпшення умов праці та підвищення заробітної платні. Ці розбіжності інтересів існують, і сторони намагаються їх вирішувати. Але здійснювати це можна різними шляхами: або методом соціального партнерства, або вдаватися до інших форм боротьби за поліпшення умов праці — до страйків.

Колективний договір за своєю сутністю становить форму і метод розв’язання соціально-економічних проблем і регулювання трудових відносин між найманими працівниками та роботодавцями, за допомогою яких забезпечуються співробітництво і узгодження їх інтересів шляхом переговорів, взаємних поступок і компромісів для досягнення соціального миру. Такі відносини прийнято називати відносинами соціального партнерства, тобто колективний договір є актом соціального партнерства між роботодавцем та найманими працівниками в особі профспілок, а в разі їх відсутності інших уповноважених на представництво осіб та органів.

Розбіжності в інтересах між роботодавцем і найманими працівниками можуть вирішуватися або методом індивідуальних переговорів між трудящими і підприємцями, або нормативним врегулюванням питань державою або якоюсь іншою третьою стороною, або в односторонньому порядку підприємцем1. Разом з тим соціальне партнерство між найманими працівниками і роботодавцем містить ефективний механізм вирішення конфліктів, задоволення вимог без значних втрат2. Світова практика також свідчить про те, що саме через соціальне партнерство, тобто соціальний діалог, можуть бути примирені і скориговані інтереси різних верств населення з метою отримання соціально прийнятних результатів3.

Ні КЗпП України, ні Закон України «Про колективні договори і угоди» не містять визначення колективного договору. Але ті ознаки, які є у багатьох статтях КЗпП України та названому Законі, дають підстави визначити колективний договір як угоду, котра укладається для узгодження інтересів на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, що використовують найману працю і мають права юридичної особи, між власником або уповноваженим ним органом (особою), з одного боку, і виборними органами первинних профспілкових організацій, а в разі їх відсутності — представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів — з другого, яка містить зобов’язання сторін щодо врегулювання трудових, виробничих ті інших соціально-економічних відносин і нормативні положення, які встановлюють умови праці, її оплату, режими робочого часу та часу відпочинку тощо, а також додаткові порівняно із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Таким чином, колективний договір являє собою локальний правовий акт, в якому конкретизуються умови праці з урахуванням специфіки підприємства, установи, організації та його економічних можливостей.

Новітні тенденції у розвитку суспільства зумовили зміну у співвідношенні між централізованим і децентралізованим, тобто локальним регулюванням умов праці на підприємствах, в установах, організаціях на користь останнього. Сучасний період розвитку трудового законодавства характеризується скороченням централізованого методу і значним розширенням колективно-договірного регулювання трудових відносин. Акцент регулювання неминуче зміщується з централізованого на децентралізоване; з законодавчого — на врегулювання колективними договорами і угодами; нормативне — на індивідуально-зобов’язальне.

КЗпП стає актом, який встановлює і закріплює основні принципи та положення, мінімальні гарантії та способи захисту трудових прав, а більшість питань, пов’язаних з регулюванням умов праці та її оплати, наданням соціальних благ та переваг, вирішуються у колективному договорі. Роль колективних договорів у сучасний період настільки підвищилася, що всю систему регулювання праці нерідко називають колективно-договірною2.

Після прийняття МОП Конвенції № 98 від 1948 р. «Про застосування принципів права на організацію і ведення колективних договорів» та Рекомендації № 91 від 1951 р. «Про колективні договори» система колективних договорів одержала загальне визнання.

При укладенні колективних договорів перш за все слід керуватися КЗпП і Законом України від 1 липня 1993 р. «Про колективні договори і угоди», який розроблено з урахуванням міжнародних норм, конвенцій та рекомендацій МОП, світового досвіду і особливостей економічного розвитку та соціального стану суспільства.

Цей Закон регулює сферу і порядок укладення колективного договору, визначає зміст, порядок ухвалення та реєстрації.

При укладенні колективного договору слід ураховувати також:

— Господарський кодекс України (статті 65, 69);

— Закон України «Про соціальний діалог в Україні»;

— Закон України «Про охорону праці»;

— Закон України «Про оплату праці»;

— Закон України «Про відпустки»;

— Основи законодавства України про охорону здоров’я;

— Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»;

— Закон України «Про профспілки, права і гарантії їх діяльності» та інші нормативно-правові акти.

Обов’язковими при укладенні колективного договору є й положення, передбачені у ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди», регіональних, галузевих, та генеральних угодах. У Генеральній угоді про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 роки передбачено, що угода є основою для розроблення та укладення галузевих і регіональних угод, колективних договорів.

Колективний договір укладається також на підставі зобов’язань роботодавця, з одного боку, і трудового колективу — з другого. Ці зобов’язання можуть стосуватися різних проблем розвитку підприємств, установ, організацій.

Світовий і вітчизняний досвід свідчить про те, що численні проблеми, пов’язані з умовами праці, можна розв’язувати шляхом переговорів між роботодавцями та найманими працівниками. Соціальне партнерство та співробітництво можуть привести до згоди і прогресу.

Закон україни про колективного договору

Колективний договір. Що необхідно передбачити ?!

Як і зазначено у назві новини, сьогодні мова піде про колективний договір.

Загалом, основною метою укладання колективного договору — є дотримання прав та інтересів працівників, проте колдоговір укладається також і в інтересах власників/уповноважених ними органів.

Тож обговоримо, що саме необхідно передбачити та прописати у змісті колективного договору.

У відповідності до статті 13 Кодексу законів про працю (за текстом — КЗпП) у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних та інших відносин.

Основними, із зазначених абзацем вище питань, у колдоговорі є:

— зміни в організації виробництва та праці;

— забезпечення продуктивної зайнятості;

— нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);

— встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

— участь трудового колективу у формуванні, розподілі та використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);

— режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку;

— умови і охорона праці;

— забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;

— гарантії діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працюючих;

— умови регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;

— забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків.

Також, колдоговір може визначати й інщі питання, що не суперечать чинному законодавству (наприклад, гарантії чи соціально-побутові пільги).

Хотілось би зазначити, що питання, які стосуються оплати праці — це основа колективного договору.

За статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» N 3356-XII — положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства. Тобто, дотримання умов колдоговору — є обов’язковим як для працівників, так і для роботодавця.

При необхідності, до колективного договору, окремо, можуть бути оформлені додатки. Наприклад:

— Правила внутрішнього трудового розпорядку;

— Положення про преміювання;

— Положення про виплату винагород (за видами винагород);

— Положення про доплати і надбавки;

— Положення про відрядження;

— Положення про відпустки та ін.

Крім оплати праці та зазначених вище можливих додатків, існують й інші норми, які потребують уточнення в колективному договорі. Такими є:

— План заходів з охорони праці та використання коштів на такі цілі включається до колективного договору (статті 161-162 КЗпП).

— Встановлення тривалості щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці.

— Встановлення тривалості щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці.

— Обмеження на роботу за сумісництвом (стаття 21 КЗпП).

— Встановлення інших видів відпусток (стаття 4 Закону N 504).

Зрозуміло, що це не вичерпний перелік питань, що регулюються колективним договором і кожен роботодавець (підприємство) в праві самостійно вирішувати, що саме повинно бути включено у колдоговір та які питання роз’яснені.

Это интересно:

  • Приказ минюста об утверждении форм Приказ Министерства юстиции РФ от 27 декабря 2016 г. N 313 "Об утверждении форм реестров регистрации нотариальных действий, нотариальных свидетельств, удостоверительных надписей на сделках и свидетельствуемых документах и порядка их оформления" (с изменениями и дополнениями) Приказ […]
  • Магер ве управление качеством учебное пособие Межвузовский Информационно-Образовательный Портал Лекция 1. Введение - читать поднобно Лекция 2. Современные проблемы управления качеством - читать поднобно Лекция 3. Эволюционное развитие подходов к менеджменту качества - читать поднобно Лекция 4. Содержание менеджмента […]
  • Залог для освобождения Адвокаты добились освобождения обвиняемого из-под стражи под залог 14 июня Московский городской суд вынес постановление по апелляционной жалобе адвокатов АП г. Москвы Игоря Зубера и Валентина Рыбицкого на решение нижестоящей инстанции, в очередной раз продлившей срок содержания под […]
  • Адвокат юлия тимошенко Дело Тимошенко 53 месяца назад Новости В мире Адвокат Тимошенко: Юлия Владимировна перестала самостоятельно ходить Адвокат экс-премьера Юлии Тимошенко заявил, что состояние здоровья его подзащитной в Лукьяновском СИЗО Киева значительно ухудшилось. По словам адвоката Сергея […]
  • Частная жалоба порядок исполнения Позвони мне, позвони: новое в правилах извещения о рассмотрении частной жалобы После масштабных изменений порядка обжалования судебных решений в вышестоящих судах, которые были внесены в ГПК РФ в конце 2010 года (Федеральный закон от 9 декабря 2010 г. № 353-ФЗ "О внесении изменений в […]
  • Приказ мз 834-н Приказ Министерства здравоохранения РФ от 9 января 2018 г. № 2н "О внесении изменений в приказ Министерства здравоохранения Российской Федерации от 15 декабря 2014 г. № 834н «Об утверждении унифицированных форм медицинской документации, используемых в медицинских организациях, […]
  • Исчисление налога из зарплаты Расчет подоходного налога с зарплаты Непосредственное влияние на доходы граждан оказывает подоходный налог с заработной платы. Именно поэтому каждого трудоустроенного гражданина интересует вопрос о том, как рассчитать подоходный налог с зарплаты в 2018 году, сколько процентов он […]
  • Коэффициент налог на землю на 2014 год Новые правила налога на имущество физических лиц Пожалуй, одно из самых громких изменений, внесенных в НК РФ в последнее время, – это введение главы 32 "Налог на имущество физических лиц" (Федеральный закон от 4 октября 2014 г. № 284-ФЗ), которая призвана заменить Закон РФ от 9 декабря […]

Author: admin