Закон україни про охорону прав на сорти рослин

Закон україни про охорону прав на сорти рослин

Серед об’єктів інтелектуальної власності, права на які охороняються відповідними міжнародними угодами і законодавчими актами держави, біологічні об’єкти, зокрема сорти рослин, відносяться до особливої форми інтелектуальної власності. Особливість полягає в тому, що на відміну від промислових об’єктів інтелектуальної власності, які після їх розробки здобувають закінчену форму і в процесі використання не змінюються, біологічні об’єкти змінні. Особливо це стосується рослин, використання яких потребує багаторазового відтворення за допомогою репродукуючого матеріалу. У випадку правової охорони сортів рослин сам об’єкт правової охорони відокремлений від свого матеріального носія, репродуктивного матеріалу, обіг якого потребує також спеціальних законодавчих актів.

З іншого боку, чим більше область географічного поширення сорту, тим складніше підтвердити дійсність його правової охорони, часом з урахуванням фенотипової мінливості сукупності тих ознак, у межах якої йому надана охорона.

В перше в Україні Закон «Про охорону прав на сорти рослин» був прийнятий у 1993 р. та діяв недостатньо ефективно, оскільки не було можливості контролювати ринок насіння і впливати на поширення посівного матеріалу сорту законним шляхом. Такий стан привів до перегляду законодавства України у сфері охорони прав на сорти рослин. В основу діючого Закону закладені положення Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин, якими регламентується режим охорони нових сортів рослин в Європейському Союзі.

Відповідно до вимог статей 10 – 15 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.04.1993 № 3116-ХІІ про особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин свідчить свідоцтво про авторство на сорт рослин, про майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин свідчить патент на сорт рослин та про майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин свідчить свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин.

Різновидами сорту, на які можуть набуватися права, є клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція. Сорт вважається придатним для набуття права на нього, як на об’єкт інтелектуальної власності, якщо за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певною комбінацією генотипів, він є новим, відмінним, однорідним та стабільним. Сорт вважається новим, якщо до дати, на яку заявка вважається поданою, заявник чи інша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким іншим способом не передавали матеріал сорту для комерційного використання:

  • на території України – за рік до цієї дати;
  • на території іншої держави – щодо деревних та чагарникових культур і винограду за шість років і щодо рослин інших видів за чотири роки до цієї дати. Новизна сорту не втрачається, якщо будь-який його матеріал збувався.

Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням особливостей його розмноження всі рослини цього сорту залишаються достатньо схожими (однорідними) за своїми основними ознаками, зазначеними в описі сорту.

Сорт вважається стабільним, якщо його основні ознаки, відзначені в описі сорту, залишаються незмінними після неодноразового розмноження чи, у разі особливого циклу розмноження, в кінці кожного такого циклу.

Сортові присвоюється назва, яка повинна його однозначно ідентифікувати і відрізнятися від будь-якої іншої назви існуючого в Україні і державах-учасниках сорту того ж чи спорідненого виду.

Сорт вважається придатним для поширення в Україні, якщо він відмінний, однорідний та стабільний, може бути використаний для задоволення потреб суспільства і не заборонений для поширення з підстав загрози життю і здоров’ю людей, нанесення шкоди тваринному і рослинному світу, збереженню довкілля.

Права на сорт набуваються в Україні шляхом подання до Компетентного органу заявки, експертизи заявки та державної реєстрації прав.

Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 667 «Про затвердження Положення про державну службу України з питань безпечності харчових продуктів» Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у сфері охорони прав на сорти рослин, а саме за:

— дотриманням юридичними особами вимог законодавства з охорони прав на сорти рослин у сфері виробництва, використання, зберігання, реалізації та розмноження садивного матеріалу сортів рослин;

— збереженістю сортів рослин, реєстрацією ліцензійних договорів на їх використання та виплатою авторської винагороди;

— веденням первинного насінництва власниками майнових прав інтелектуальної власності та підтримувачами сортів рослин;

— набуттям прав на сорти рослин та їх реєстрацією;

— ввезенням в Україну садивного матеріалу (насіння) незареєстрованих в Україні сортів рослин;

— дотриманням особистого немайнового права авторства на сорт, майнового права власника сорту, права попереднього користування і права при відновленні прав на сорт, права на поширення сорту в Україні, прав автора сорту в разі відмови власника від майнового права на сорт, порядку вивезення з України посадкового матеріалу (насіння) сортів рослин, що містять об’єкт інтелектуальної власності, вимог угоди, укладеної між роботодавцем та автором сорту щодо виплати справедливої винагороди.

Головний спеціаліст

відділу контролю в насінництві та розсадництві

Управління фітосанітарної безпеки

ГУ Держпродспоживслужби в Житомирській області

Закон україни про охорону прав на сорти рослин

Як зазначалося вище, основою рослинництва є культурні сорти рослин. Культурними рослини стали в результаті проведення штучних процесів відбору і схрещування з метою одержання і закріплення кращих продуктивних властивостей певних рослин, тобто внаслідок селекції в рослинництві. Селекційні покращення здійснюються в межах рослин одного виду, а одиницею селекційних покращень виступає сорт рослин. Відомо, що права на результати інтелектуальної діяльності (якими виступають селекційні досягнення) як нематеріальні об’єкти мають назву виключних прав, на відміну від права власності, об’єктом яких виступають речі.

У світовій практиці існує дві системи охорони виключних прав: реєстраційна і створювальна. Реєстраційна система охороняє сутність, а створювальна — форму інтелектуального досягнення. Відомо, що результати творчої діяльності поділяються на продукти, які характеризуються формою («формений продукт») і змістом («змістовний продукт»). Перші охороняються на основі факту їх існування внаслідок створення, інші — на реєстраційній основі (тут вимагається експертиза; бо можливе незалежне створення об’єктів того ж роду іншими особами).

Патент як правоохоронний документ реєстраційної системи правового захисту спрямований на захист саме змістовної, а не формальної складової. Знаючи зміст винаходу його можна втілити в принципово іншу форму, але це не змінює сутності патентного захисту, спрямованого на відшкодування завданої використанням змісту винаходу матеріальної і моральної шкоди власникові виключних прав на нього. Патент захищає тільки зміст винаходу, оскільки лише він становить для його власника комерційну цінність. Форма інтелектуального досягнення захищається двома способами: самим фактом створення (літературний твір, пісня, опера, картина тощо); авторським свідоцтвом (раціоналізаторська пропозиція).

Особливість об’єкта селекційних відносин полягає в тому, що в ньому одночасно поєднуються ознаки форменого і змістовного продукту. Жодного іншого продукту інтелектуальної діяльності з подібними характеристиками не існує. Якщо для об’єктів авторського та суміжних прав достатнім вважається факт створення інтелектуального продукту, який визначається індивідуальністю, неможливістю його повторення, то для об’єктів реєстраційної системи на передній план висувається їх змістовна характеристика, сутність інтелектуального досягнення, знаючи які можна повторити останнє. Залежно від зазначених особливостей і будується спеціальний режим правової охорони результатів інтелектуальної діяльності.

Таким чином, для визнання селекційного досягнення охороноздатним однакову важливість мають як зміст створеного результату, так і його форма. При цьому необхідно зазначити, що специфіка форми селекційного досягнення полягає у її високій індивідуалізації. Знаючи методологію, методики, які застосовував автор, алгоритм створення селекційного продукту його можна повторити і одержати результат, лише відносно схожий з авторським. Особливість форми селекційного досягнення полягає в тому, що незважаючи на гіпотетичну можливість її повторення, сам процес її повторного створення, на відміну від технічних та інших інтелектуальних здобутків, характеризується значним часовим проміжком та вимагає при цьому великих матеріальних витрат. Значний період окупності матеріальних витрат робить процес повторного створення селекційного досягнення недоцільним. Крім того, специфіка сільськогосподарського виробництва, на відміну від інших галузей господарювання, які застосовують технічні досягнення, визначає саме формальну спрямованість, адже комерційною цінністю наділена тільки форма селекційного досягнення: сорт рослин чи порода тварин. Все це засвідчує те, що в селекційних відносинах режим правової охорони повинен спрямовуватися, насамперед, на охорону його форми.

Єдину державну систему органів охорони прав на сорти рослин становлять Державна служба з охорони прав на сорти рослин (Держсортслужба) та підпорядковані їй Український інститут експертизи сортів рослин, Державна інспекція з охорони прав на сорти рослин, Державний центр Автономної Республіки Крим з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Автономної Республіки Крим, обласні державні центри експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин областей, державні сортодослідні станції, лабораторії та інші заклади експертизи, підприємства. Держсортслужба є урядовим органом державного управління у складі Мінагрополітики України і діє на основі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1182.

Державна інспекція з охорони прав на сорти рослин (Держсортінспекція) є самостійним структурним підрозділом Держсортслужби без права юридичної особи, який здійснює державний контроль та нагляд за дотриманням законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин на основі Положення, затвердженого наказом Держсортслужби від 16 січня 2003 р. № 17-1 (у редакції наказу Держсортслужби від 26 серпня 2005 р. № 449), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 вересня 2005 р. за № 1021/11301.

Чинне законодавство прямо не визначає об’єкт селекційної діяльності в рослинництві, визначається тільки сорт рослин як об’єкт правового захисту. Можна ототожнити дані поняття і визначити об’єктом селекційної роботи в рослинництві селекційне досягнення, яким є саме сорт рослин.

Сорт рослин — окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція), яка, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови надання правової охорони, може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів; може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак; може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту.

Різновидами сорту, на які можуть набуватися права, є клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція. Клон — це штучне ідентичне відтворення окремих високопродуктивних рослин певного сорту за допомогою виділення генетичного коду. Створення лінії — це відбір і розмноження природним способом найкращих рослин сорту за своїми продуктивними властивостями. Гібридом є схрещення двох різних рослин, наприклад, грейпфрут (апельсин та лимон), трітікум (пшениця та ячмінь).

До сорту рослин, який підлягає охороні шляхом патентування ст. 11 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21 квітня 1993 р. (у редакції Закону від 17 січня 2002 р. № 2986-IIІ) висуває обов’язковість наявності сукупності певних ознак, зафіксованих в описі селекційного досягнення: він повинен бути новим, вирізняльним, однорідним та стабільним за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певною комбінацією генотипів. При цьому закон розтлумачує суть цих ознак.

Сорт вважається новим, якщо до дати, на яку заявка вважається поданою, заявник (селекціонер) чи інша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким іншим способом не передавали матеріал сорту для комерційного використання. Сорт відповідає умові вирізняльності, якщо за проявом його ознак він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого до дати, на яку заявка вважається поданою. Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням особливостей його розмноження рослини цього сорту залишаються достатньо схожими за своїми основними ознаками, відзначеними в описі сорту. Сорт вважається стабільним, якщо його основні ознаки, відзначені в описі сорту, залишаються незмінними після неодноразового розмноження чи, у разі особливого циклу розмноження, в кінці кожного такого циклу.

Суб’єктами права інтелектуальної власності на сорт рослин згідно зі ст.3-1 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» є: 1) автор (автори) сорту рослин; 2) інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин за договором чи законом. Вони можуть набувати таких прав: особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин; майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин; майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин.

Різні види зазначених прав на сорти рослин посвідчуються різними правовстановлюючими документами: 1) особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин посвідчує свідоцтво про авторство на сорт рослин; 2) майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин посвідчує патент на сорт рослин. Обсяг правової охорони сорту, на який видано патент, визначається сукупністю ознак, викладених у занесеному до Реєстру патентів описі сорту; 3) майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин посвідчує свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин.

Свідоцтво про авторство на сорт рослин є охоронним документом, що посвідчує особисте немайнове право авторства на сорт і видається автору сорту рослин (селекціонеру) Державною службою з охорони прав на сорти рослин Міністерства аграрної політики України (Держсортслужба). Процедуру видачі цього свідоцтва, а також його форму закріплює Положення про свідоцтво про авторство на сорт рослин, затверджене наказом Міністерства аграрної політики України від 28 травня 2003 р. № 151, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 р. за № 470/7791. Автором сорту (селекціонером) визнається людина, яка безпосередньо вивела або виявила і поліпшила сорт. Вона набуває особистого немайнового права авторства від дати державної реєстрації сорту рослин.

Патент — охоронний документ, що посвідчує пріоритет і майнове право інтелектуальної власності на сорт рослин. Порядок видачі патентів України на сорти рослин та їх завірених копій, а також форму патенту визначає спеціальний нормативно-правовий акт. Таким актом є Положення про Державний реєстр прав інтелектуальної власності на сорти рослин та про видачу патентів України на сорти рослин, затверджене наказом Міністерства аграрної політики України від 15 серпня 2008 р. № 515, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 грудня 2008 р. за №1149/15840.

Окремим різновидом використання сорту є його поширення. Поширення сорту — це комерційне розповсюдження посадкового матеріалу матеріального носія сорту, занесеного до Реєстру сортів. Майновим правом інтелектуальної власності на поширення сорту рослин є право його володільця на поширення сорту і на дозвіл чи заборону поширення сорту іншими особами. Посвідчує це право відповідний охоронний документ, яким є свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин, а виникає таке право з дати прийняття рішення про державну реєстрацію майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту. Здійснюється державна реєстрація відповідно до Положення про Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2003 р. № 686. Державна реєстрація сорту здійснюється шляхом занесення відомостей до Реєстру сортів. Свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин видається Держсортслужбою в місячний строк від дати державної реєстрації сорту особі, яка має право на його одержання, або надсилається за адресою, зазначеною у заявці. Сорти, не внесені до Реєстру сортів, забороняється поширювати в Україні.

Таким чином, в Україні існують три реєстри, за допомогою яких здійснюється державна реєстрація і правова охорона сортів рослин. Це Реєстр заявок (Державний реєстр заявок на сорти рослин), Реєстр патентів (Державний реєстр прав інтелектуальної власності на сорти рослин) і Реєстр сортів (Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні). Усі Реєстри є прошнурованими, пронумерованими книгами, які ведуться Державною службою з охорони прав на сорти рослин. Відомості, що містяться у реєстрах, крім фіксації на паперових носіях, постійно зберігаються на електронних носіях у порядку, затвердженому Держсортслужбою.

Реєстр заявок є офіційним документом, призначеним для державної реєстрації заявок на сорти рослин. Здійснюється процедура заявок на основі Положення про Державний реєстр заявок на сорти рослин, затвердженого наказом Мінагрополітики від 26 лютого 2003 р. № 42, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 березня 2003 р. за № 220/7541. Відомості про заявку заносяться до Реєстру заявок після визначення дати, на яку заявка вважається поданою. Внесені до Реєстру заявок відомості про сорт, заявлений з метою набуття майнового права власника сорту, дають заявнику право на тимчасову правову охорону в межах наданого із заявкою опису сорту від дати подання заявки. Після публікації інформації з Реєстру заявок в офіційному бюлетені Держсортслужби будь-яка особа має право одержати витяг з Реєстру заявок.

Реєстр патентів є документом, який призначений для державної реєстрації майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин в Україні та містить відомості щодо майнових-прав інтелектуальної власності на сорт рослин та прав, пов’язаних з цим правом. Нормативно-правовою основою ведення Реєстру патентів виступає вже згадуване Положення про Державний реєстр прав інтелектуальної власності на сорти рослин та про видачу патентів України на сорти рослин.

Реєстр сортів є офіційним документом, який містить відомості про сорти рослин, а також щодо державної реєстрації майнового права інтелектуальної власності. Відомості постійно зберігаються на електронному та паперовому носіях у порядку, затвердженому Держсортслужбою. Занесення до Реєстру сортів відомостей про сорт та змін до них здійснюється за наказом Держсортслужби. Здійснюється ведення Реєстру сортів відповідно до вищезгадуваного Положення про Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2003 р. № 686. За сортами родів і видів, які не віднесені до переліку родів і видів, сорти яких проходять експертизу на придатність для поширення, що затверджується Держсортслужбою, рішення про державну реєстрацію прав на сорт є одночасно рішенням про державну реєстрацію сорту.

Нещодавно набув чинності ще один реєстр сортів рослин — Державний реєстр генетично модифікованих організмів сортів сільськогосподарських рослин у відкритій системі, введений Порядком державної реєстрації генетично модифікованих організмів сортів сільськогосподарських рослин у відкритій системі, затвердженим постановою Кабінету Міністри) України від 23 липня 2009 р. № 808. Через новизну цього реєстру процедура його ведення є ще не досить відпрацьованою. Обов’язок його ведення покладено безпосередньо на Мінагрополітики України. Права на новостворений сорт набуваються в Україні шляхом подання до Держсортслужби заявки, експертизи заявки та державної реєстрації прав. Правила складання та подання заявки на сорт рослин затверджені наказом Мінагрополітики від 26 квітня 2007 р. № 287 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 р. за № 553/13820.

Складання, подання і супроводження заявки можуть здійснюватися заінтересованою особою як особисто, так і за допомогою фахівців-посередників відповідно до Положення про представників з питань інтелектуальної власності на сорти рослин, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1183. Представник надає фізичним і юридичним особам, які він представляє, допомогу та послуги, пов’язані з охороною прав на сорти рослин, представляє інтереси зазначених осіб в органах виконавчої влади, судах, банках, а також у відносинах з іншими фізичними і юридичними особами.

Державна реєстрація сорту можлива лише після проведення відповідних формальної і кваліфікаційної експертиз у експертному закладі, вимоги до якого висуває Порядок визначення уповноваженого закладу експертизи сортів рослин, затверджений наказом Державної служби з охорони прав на сорти рослин 20 червня 2003 р. № 159, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 7 липня 2003 р. за №553/7804.

Формальна експертиза (експертиза за формальними ознаками) — це експертиза, у ході якої встановлюється належність зазначеного у заявці об’єкта до сортів рослин і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимогам. Формальна експертиза здійснювалася раніше на основі Правил проведення формальної експертизи документів заявки на сорт, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 13 грудня 2002 р. № 391, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 р. за № 1025/7313. У зв’язку з прийняттям Закону України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин» від 2 серпня 2006 р. та набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» від 2 листопада 2006 р. зазначені Правила втратили чинність на підставі наказу Мінагрополітики України від 28 квітня 2007р. № 300, зареєстрованого в Мін’юсті України 17 травня 2007 р. за № 517/13784.

На жаль, нові Правила формальної експертизи на сьогодні так і не розроблені. Формальна експертиза здійснюється сьогодні на підставі

Керівництва з проведення формальної експертизи документів заявки на сорт, затверджених наказом Держсортслужби від 3 вересня 2007 р. №341. Цей документ, що зачіпає права й законні інтереси громадян, немає державної реєстрації, здійснюваної органами Мін’юсту України відповідно до вимог, висунутих Указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 3 жовтня 1992 р. та постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. за № 731.

Заявка на сорт рослин — це сукупність документів, необхідних для реєстрації сорту і отримання охоронних документів, що посвідчують права на сорт. Форма заяви має 11 розділів, окремі з яких містять пункти. У процесі проведення формальної експертизи визначається відповідність формальних ознак заявки на сорт рослин вимогам, встановленим патентно-селекційним законодавством. За своєю сутністю формальна експертиза — це експертиза документів, з яких складаються заявки.

Після закінчення Держсортслужбою формальної експертизи документи заявки на сорт передаються до Українського інституту експертизи сортів рослин для проведення кваліфікаційної експертизи. Інститут установлює новизну сорту, проводить експертизу назви сорту відповідно до Положення про експертизу назв сортів рослин, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 23 червня 2003 р. № 188, зареєстрованого в Мін’юсті України 10 липня 2003 р. за № 574/7895. Подані заявником документи заявки, а саме: опис сорту та показники для визначення придатності сорту до поширення в Україні, є основою для прийняття рішення про проведення кваліфікаційної експертизи. Кваліфікаційна експертиза (експертиза по суті) — експертиза, що встановлює відповідність винаходу умовам патентоздатності (новизні, вирізняльності, однорідності та стабільності). Експертиза включає в себе комплекс лабораторних і польових досліджень, необхідних для підготовки експертного висновку за заявкою, на підставі якого приймається рішення щодо державної реєстрації сорту І прав на нього.

Кваліфікаційну експертизу проводять Український інститут експертизи сортів рослин, обласні державні центри експертизи сортів рослин, державні сортодослідні станції, лабораторії та інші заклади експертизи, підприємства, що складають державну систему з охорони прав на сорти рослин. Інститут може доручати іншій науково-дослідній установі, яка не входить до державної системи з охорони прав на сорти рослин, визначеній Держсортслужбою, проведення окремих ланок кваліфікаційної експертизи нових сортів рослин, а також використовувати результати польових досліджень заявника. Держсортслужба на підставі експертних висновків приймає рішення про державну реєстрацію сорту та прав на нього шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав власників сортів рослин та Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні.

Державна служба з охорони прав на сорти рослин визначає перелік родів і видів, сорти яких проходять експертизу на придатність для поширення в її закладах. Встановлено Перелік родів і видів рослин, сорти яких підлягають державному випробуванню з метою визначення відповідності сорту критеріям охороноздатності в закладах експертизи державної системи з охорони прав на сорти рослин, затверджений наказом Мінагрополітики від 3 червня 2005 р. № 262, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 7 липня 2005 р. за № 723/11003. За сортами родів і видів, які не увійшли до вищезазначеного переліку, рішення приймається на підставі інформації, що надана заявником під його відповідальність. Кваліфікаційна експертиза таких сортів здійснюється заявником на добровільних засадах на основі Інструкції з проведення кваліфікаційної експертизи родів і видів рослин, сорти яких не підлягають державному випробуванню в закладах експертизи державної системи охорони прав на сорти рослин, затвердженої наказом Мінагрополітики від 3 червня 2005 р. № 262, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 липня 2005 р. за № 724/11004. Зокрема це стосується державної реєстрації сортів або ліній, які призначені виключно як компоненти для гібридних сортів. Свідоцтво про авторство на сорт, Патент на сорт, Свідоцтво про державну реєстрацію сорту таких рослин видаються під відповідальність заявника і мають деклараційний характер.

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин починається з наступного дня після дати державної реєстрації права та закінчується в останній день: а) тридцять п’ятого календарного року, що відліковується з 1 січня року, наступного зароком державної реєстрації цих прав, для сортів деревних та чагарникових культур і винограду; б) тридцятого календарного року, що відліковується з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав, для всіх інших сортів. Після завершення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, а також його дострокового припинення чи відмови від них, цей сорт стає суспільним надбанням і його може вільно використовувати будь-яка особа.

У разі суспільної необхідності Держсортслужба має право примусового використання сортів рослин відповідно до Порядку видачі примусової ліцензії на використання сорту рослин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р, № 121. Підставою видання примусової ліцензії є мотиви надзвичайної суспільної необхідності та за умови введення воєнного чи надзвичайного стану. Строк такої ліцензії — до чотирьох років (у межах строку дії патенту) з виплатою відповідної компенсації володільцю патенту на сорт.

Приєднання України до Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин, здійснене, однойменним Законом України від 2 серпня 2006 р. № 60-У, наклало на Україну обов’язок створити еталонні колекції сортів рослин. Такі колекції створено відповідно до Положення про еталонні колекції сортів рослин, затвердженого наказом Держсортслужби № 69-ОД від 26 грудня 2002 р. Еталонна колекція сортів рослин — група сортів у рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка формується із загальновідомих сортів, що мають одну чи більше ознак, прояв яких можна застосувати як еталон для порівняння із новими сортами, які вивчають у процесі проведення кваліфікаційної експертизи.

ЗУ Про охорону прав на сорти рослин

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

автор сорту — фізична особа, яка безпосередньо вивела чи винайшла і поліпшила сорт;

батьківські компоненти — складові гібриду першого покоління (лінія, гібрид), що використовувалися для його створення;

ботанічний таксон — таксономічна категорія, встановлена для відособленої групи рослин, споріднених між собою спільністю ознак, властивостей;

використання сорту — будь-яка дія щодо сорту, зазначена в цьому Законі в переліку дій, що потребують дозволу володільця патенту або, за його відсутності, власника майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту;

власник майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту — особа, якій належить упродовж визначеного цим Законом строку і засвідчене свідоцтвом про державну реєстрацію сорту майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин;

держава-учасниця — держава, що приєдналася до Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин ( 995_856 ), прийнятої 2 грудня 1961 року і переглянутої 10 листопада 1972 року, 23 жовтня 1978 року і 19 березня 1991 року;

Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні (далі — Реєстр сортів рослин України) — офіційний перелік сортів рослин, придатних для поширення в Україні;

експертний заклад — підприємство, установа або організація, уповноважені Компетентним органом на виконання окремих повноважень у сфері охорони прав на сорти рослин відповідно до цього Закону;

об’єкт заявки — сорт рослин, щодо якого подано заявку;

поширення сорту — комерційне розповсюдження посадкового матеріалу — матеріального носія сорту, занесеного до Реєстру сортів рослин України;

селекціонер — автор сорту, особа, яка має трудові чи цивільно-правові відносини з автором сорту щодо виведення або винайдення та поліпшення сорту, правонаступник (спадкоємець) першої або другої із зазначених вище осіб, залежно від конкретного випадку;

сорт рослин — окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів (рід, вид, різновидність) незалежно від того, чи задовольняє вона умови виникнення правової охорони.

Стаття 2. Законодавство України про охорону прав на сорти
рослин

Законодавство України про права на сорти рослин базується на Конституції України ( 254к/96-ВР ) та складається із Цивільного кодексу України ( 435-15 ), цього Закону, міжнародних договорів у сфері охорони прав на сорти рослин, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Стаття 3. Сфера застосування цього Закону

Цей Закон застосовується щодо сортів усіх родів і видів рослин.

Норми цього Закону щодо визначення придатності сорту до поширення в Україні, права на поширення в Україні не застосовуються до сортів рослин, які використовуються в декоративних цілях.

Стаття 3-1. Суб’єкти права інтелектуальної власності на сорт
рослин

Суб’єктами права інтелектуальної власності на сорт рослин є:

1) автор (автори) сорту рослин;

2) інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин за договором чи законом».

Стаття 4. Застосування норм міжнародних договорів

Якщо у міжнародному договорі, згода на обов’язковість якого в Україні надана Верховною Радою України, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 5. Права іноземних осіб та осіб без громадянства

Іноземні особи і особи без громадянства набувають, здійснюють та користуються охороною прав на сорти рослин відповідно до цього Закону нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, прямо передбачених цим Законом, іншими законодавчими актами України або міжнародними договорами.

Стаття 6. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері
охорони прав на сорти

1. Кабінет Міністрів України:

спрямовує і координує роботу центральних органів виконавчої влади щодо виконання цього Закону;

видає нормативно-правові акти з питань охорони прав на сорти рослин;

організовує міжнародне співробітництво з питань охорони прав на сорти рослин;

утворює консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи для забезпечення ефективності реалізації своїх повноважень у сфері охорони прав на сорти рослин із забезпечення конституційних прав і свобод громадян України щодо регулювання їхніх майнових і немайнових відносин, що виникають у зв’язку з набуттям, здійсненням та захистом інтелектуальної власності на сорти рослин;

визначає порядок ведення Реєстру заявок, Реєстру патентів, Реєстру сортів рослин України;

здійснює інші повноваження, визначені цим Законом.

Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади,
що реалізує державну політику у сфері державного
нагляду (контролю) у сфері охорони прав на сорти
рослин (Контролюючого органу)

1. Контролюючий орган організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині охорони прав на сорти рослин за:

дотриманням юридичними та фізичними особами вимог законодавства з охорони прав на сорти рослин у сфері виробництва, використання, зберігання, реалізації та розмноження сортів рослин;

веденням первинного насінництва власниками майнових прав інтелектуальної власності та підтримувачами сортів рослин;

проведенням експертизи заявки на сорт рослин;

ввезенням в Україну садивного матеріалу (насіння) незареєстрованих в Україні сортів рослин;

дотриманням особистого немайнового права авторства на сорт, майнового права власника сорту, права попереднього користування і права при відновленні прав на сорт, права на поширення сорту в Україні, прав автора сорту у разі відмови власника від майнового права на сорт, порядку вивезення з України посадкового матеріалу (насіння) сортів рослин, що містять об’єкт інтелектуальної власності, угоди, укладеної між роботодавцем та автором сорту щодо виплати справедливої винагороди;

здійснює інші повноваження, визначені цим Законом.

Стаття 8. Повноваження центрального органу виконавчої влади,
що забезпечує формування та реалізує державну
політику у сфері охорони прав на сорти рослин
(Компетентного органу)

1. Компетентний орган:

забезпечує розвиток наукового та матеріально-технічного потенціалу у сфері охорони прав на сорти рослин;

узгоджує формування і виконання міжнародних науково-технічних програм і проектів з охорони прав на сорти рослин за спільними координаційними договорами;

сприяє розвитку інноваційної діяльності в галузі сортовивчення і охорони прав на сорти рослин;

дає державне замовлення на проведення науково-технічної експертизи у сфері охорони прав на сорти рослин;

узагальнює практику застосування законодавства про охорону прав на сорти рослин, розробляє пропозиції з його вдосконалення;

забезпечує організацію приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них;

забезпечує проведення державної реєстрації заявок, прав на сорти рослин, сортів і підтримувачів сортів рослин;

уповноважує підприємства, установи або організації на виконання окремих повноважень у сфері охорони прав на сорти рослин відповідно до цього Закону;

видає патенти на сорти рослин, свідоцтва про авторство на сорти рослин, свідоцтва про державну реєстрацію сорту рослин;

забезпечує ведення Реєстру заявок, Реєстру патентів, Реєстру сортів рослин України;

організовує перевірку збереженості сортів рослин;

забезпечує опублікування офіційних відомостей про видані патенти на сорти рослин і свідоцтва про авторство на сорти рослин, видає Каталог сортів рослин, придатних для поширення в Україні;

забезпечує опублікування офіційних відомостей про видачу ліцензії на використання сорту та передачу майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин;

здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони сортів рослин і представляє інтереси України з питань охорони прав на сорти рослин у міжнародних організаціях відповідно до законодавства;

організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері охорони прав на сорти рослин;

організовує науково-дослідні роботи у сфері охорони прав на сорти;

організовує роботу щодо підготовки і перепідготовки кадрів державної системи охорони прав на сорти рослин;

організовує післяреєстраційне вивчення сортів, розмноження нових і перспективних сортів рослин;

затверджує галузеві та міжгалузеві програми науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у сфері охорони прав на сорти рослин;

затверджує нормативні документи галузевого призначення на продукцію, процеси, послуги у разі відсутності національних стандартів або необхідності встановлення вимог, що перевищують чи доповнюють вимоги національних стандартів;

організовує та бере участь у міжнародних заходах наукового спрямування (форуми, симпозіуми, конференції тощо), координує участь наукових установ у діяльності іноземних та міжнародних наукових товариств, асоціацій і союзів на правах їх членів у сфері інтелектуальної власності на сорти рослин;

здійснює інші повноваження, визначені цим Законом.

Стаття 9. Уповноваження підприємств, установ, організацій на
виконання окремих повноважень у сфері охорони прав
на сорти рослин

1. Компетентний орган може уповноважувати підприємства, установи, організації на виконання повноважень у сфері прав на сорти рослин, закріплених цим Законом за Компетентним органом, якщо підприємство, установа, організація відповідають таким вимогам:

є юридичною особою — резидентом України;

може підтвердити відповідний рівень компетентності;

має належну кількість кваліфікованого персоналу, який працює на постійних умовах, достатню для проведення експертизи заявки на сорт;

не є суб’єктом насінництва та розсадництва;

не використовує фінансові та матеріальні ресурси заявника;

має належне інформаційно-технічне забезпечення для проведення експертизи заявки на сорт;

має акредитовані лабораторії (центри);

має систему управління якістю;

не має комерційної або іншої заінтересованості щодо об’єктів заявки;

має належну матеріально-технічну базу та інші об’єкти інфраструктури, необхідні для виконання повноважень у сфері прав на сорти рослин, на виконання яких надається уповноваження.

2. Порядок підтвердження підприємствами, установами, організаціями відповідного рівня компетентності, вимоги щодо кількості кваліфікованого персоналу, який працює на постійній основі, вимоги до фінансових та матеріальних ресурсів, акредитованих лабораторій та системи управління якістю, перелік документів, необхідних для отримання уповноваження, та порядок їх подачі затверджуються Компетентним органом.

3. У разі прийняття рішення про уповноваження підприємства, установи, організації Компетентний орган видає організаційно-розпорядчий акт, в якому зазначаються:

найменування юридичної особи, яку уповноважено на виконання окремих повноважень Компетентного органу;

перелік повноважень у сфері прав на сорти рослин, на виконання яких надається уповноваження;

умови, за яких уповноваження може бути припинене або відкликане;

порядок координації дій між Компетентним органом та експертним закладом.

4. Експертні заклади регулярно або за відповідним запитом Компетентного органу звітують про результати своєї діяльності у сфері охорони прав на сорти рослин.

5. Компетентний орган щорічно проводить аудит діяльності експертних закладів щодо виконання ними окремих повноважень у сфері охорони прав на сорти рослин. У разі виявлення за результатами аудиту порушень Компетентний орган встановлює строк для їх усунення. Якщо експертний заклад не вживає заходів з усунення таких порушень протягом встановленого строку, Компетентний орган відкликає уповноваження експертного закладу.

6. Компетентний орган оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті організаційно-розпорядчий акт про уповноваження експертного закладу не пізніше наступного дня після його прийняття, а також перелік експертних закладів, уповноважених на виконання окремих повноважень у сфері охорони прав на сорти рослин.

7. Експертні заклади не можуть бути уповноважені Компетентним органом на виконання повноважень щодо:

прийняття рішень щодо заявок;

видачі охоронних документів, що засвідчують права на сорт;

затвердження нормативних документів галузевого призначення на продукцію, процеси, послуги у разі відсутності національних стандартів або необхідності встановлення вимог, що перевищують чи доповнюють вимоги національних стандартів;

надання державного замовлення на проведення науково-технічної експертизи у сфері прав на сорти рослин;

представництва інтересів України з питань охорони прав на сорти рослин у міжнародних організаціях.

Это интересно:

  • Уголовный кодекс статья 172 часть 2 Статья 172. Незаконная банковская деятельность 1. Осуществление банковской деятельности (банковских операций) без регистрации или без специального разрешения (лицензии) в случаях, когда такое разрешение (лицензия) обязательно, если это деяние причинило крупный ущерб гражданам, […]
  • Образец заявления при подаче на развод в суд Исковое заявление о расторжении брака через суд с детьми и без детей 2018 Вы ищете образец заявления на развод через суд при наличии детей? Значит, Вы уже знаете, в каких ситуациях осуществляется расторжение брака в судебном порядке: при наличии общих несовершеннолетних детей, при […]
  • Какое пособие по безработице в москве в 2018 году Пособие по безработице в Москве в 2018 году Пособие по безработице имеют право получать только граждане, которые официально являются безработными, получившими такой статус в соответствии с Законом № 1032-1 от 19.04.1991 «О занятости населения». В 2018 году получить статус безработного […]
  • Льготы по растаможке автомобилей Льготы при растаможке авто России Автомобиль и ПМЖ Переезд на ПМЖ и автомобиль. Растаможка при переселении в Россию на ПМЖ Вопрос . Здравствуйте, Александр Михайлович. Ответьте пожалуйста на вопрос, который, думаю, важен не только для меня. Я гражданин Казахстана, г. Астана, участник […]
  • Закон о павильонах Единые требования к оформлению торговых павильонов разработали в Московском метрополитене Московский метрополитен разработал и утвердил единые требования к оформлению торговых павильонов и киосков в подуличных переходах, прилегающих к станциям подземки. Правила касаются оформления […]
  • Максимальный размер штрафа за превышение скорости Полная таблица актуальных штрафов за превышение скорости Соблюдение скорости движения транспортных средств регламентируется главой 10 Правил дорожного движения и напрямую оказывает влияние на безопасность дорожного движения. Согласно статистическим данным превышение скоростного режима […]
  • Налог на авто 2018 в ставрополе Налог на авто 2018 в ставрополе Изменения ОСАГО. Приоритетной формой возмещения ущерба теперь будет восстановительный ремонт на станции технического обслуживания. Подробнее Плата налога и авансовых платежей по налогу производится налогоплательщиками в бюджет по месту нахождения […]
  • Соглашение о общедолевой собственности Примерная форма соглашения об изменении долей в праве общей долевой собственности на жилой дом (подготовлено экспертами компании "Гарант") Соглашение об изменении долей в праве общей долевой собственности на жилой дом г. [ место подписания ] Мы, нижеподписавшиеся, гр. РФ [ Ф. И. О., […]

Author: admin